Зокрема, видання співставляє кількість населення й насилля.
«Можна припустити: що більше є молодих чоловіків, то вища ймовірність ворожнечі. Особливо, коли групи конкурують між собою за обмежені ресурси. Дехто стверджує, що конфлікт у Дарфурі, на заході Судану, що призвів до геноциду, частково спричинило активне зростання населення, внаслідок чого похитнулася стабільність у сільському господарстві і почалися сутички через землю й воду. Нестача угідь вплинула й на геноцид 1994 року в Руанді, де мігранти, шукаючи засоби існування в одній із найбільш густонаселених країн світу, перебралися до вже залюднених районів, що й призвело до катастрофічних наслідків», – йдеться в матеріалі.
Але між місцевими конфліктами й тим, що діється у світовому масштабі, є різниця, зазначає видання.
«Хоча за останні півстоліття число незалежних держав зросло майже так само різко, як і населення на Землі, воєн між країнами за цей період значно поменшало. Спалахнуло чимало громадянських, та й вони вщухли. Смертність у бойових діях скоротилася майже на три чверті. Такі тенденції, схоже, не є наслідком ані тиску неминучого зростання населення, ані його послаблення зі спадом темпів цього процесу. Натомість різниця, схоже, зумовлена зменшенням кількості збройних конфліктів у постколоніальних країнах, завершенням холодної війни і, можливо, примноженням лав міжнародних миротворців», – пише The Economist.
Повну версію матеріалу з журналу "The Economist" про наслідки стрімкого зростання кількості населення світу читайте у №44 "Українського тижня".