«Останні дослідження Енді Самнера з британського Institute of Development Studies свідчать про те, що чотири п’ятих людей, які виживають на менш як $2 на день живуть у країнах, де валовий національний дохід становить від $1 до $12,5 тис. на особу, що є не найгіршими показниками. Його висновок відображають той факт, що довгий, але несправедливий період економічного зростання підніс багато країн, що розвиваються, до рівня країн з середніми доходами, при цьому залишивши меншість населення у повній бідності. Зважаючи на те, що до таких країн належать наприклад, Китай та Індія, то такі меншості є значною кількістю людей. А це має значення, оскільки, країни з середнім достатком самі можуть допомогти своїм бідним. Якщо більшість проблем з бідністю лежить в межах їх кордонів, тоді міжнародна допомога стає менш істотною для зменшення бідності. Кращим шляхом допомогти було б зробити економіки цих країн «більш дружніми до бідних», – пише видання.
Втім на питання географічного розміщення бідних у світі є й альтернативний погляд.
На думку Хомі Караса з Brookings Institution та Ендрю Роджерсона з Overseas Development Institute, «до 2025 року бідність знову сконцентрується в країнах з низькими доходами. Дослідники вважають, що завдяки тому, що країни з середніми доходами роблять успіхи у боротьбі з бідністю, її рівень у цих країнах знизиться. Водночас, кількість бідних почне зростати в «нестабільних державах». Таким чином для дослідників важливу роль в першу чергу грає політика, а не доходи.
"За розрахунками Караса та Роджерсона, кількість бідних у стабільних державах зменшилась з 2 млрд у 1990 році до 500 млн в 2012-му, а в 2025 році складатиме 200 млн осіб. В той же час кількість бідних у нестабільних державах не падає", – йдеться в статті.
«Якщо Карас та Роджерсон праві, то донори повинні зосередитись на урядуванні та спробувати допомогти перетворити нестійкі держави на стабільні. Якщо правий Самнер, то роль донорів повинна звестися до роботи з місцевими урядами в країнах з середніми доходами та забезпечити, щоб державні витрати рівномірно розподілялися на користь бідних, де б вони не жили», – зазначає TheEconomist.