У 2017 році шлях до Європи торуватиме менше людей, ніж у пікові моменти 2015-го чи 2016-го. А через піднесення популістських партій по всьому континенту й дедалі глибші розколи у владі Туреччини дорога для мігрантів стане ще складнішою. Про це пише британський тижневик The Economist.
Видання прогнозує, що чимало біженців ризикуватиме, обираючи небезпечніші або непередбачувані маршрути, і багато з них на цьому шляху зіткнеться зі ще жорсткішим ставленням.
По-перше, нинішні домовленості щодо мігрантів розпадатимуться. Попри згадану вище угоду, близько 50 тис. мігрантів досі залишаються в грецьких таборах замість вирушити назад у Туреччину. Більшість із цих притулків переповнені: з одного, розташованого на Лесбосі й заюрмленого біженцями, у вересні втікали тисячі людей. Тоді в ньому спалахнули заворушення й табір охопила пожежа.
Що ближче зима, то більш неспокійно почуваються мігранти. Назріватимуть сутички; деякі біженці влаштовуватимуть голодні страйки. Тим часом загиблих дорогою від Лівії до Італії невпинно більшатиме.
По-друге, мати справу з турецьким урядом стане куди важче. Угодою Туреччині було обіцяно безвізовий режим для деяких її громадян, якщо країна виконає визначені критерії стосовно боротьби з корупцією, біометричних паспортів і реформування її надто «розлогого» законодавства у сфері боротьби з тероризмом. У жовтні ці умови залишалися, як і раніше, невиконаними. Почасти тому, що уряд кинув за ґрати 60 тис. осіб, звинувативши їх у спробі державного перевороту проти президента Реджепа Таїпа Ердогана в липні 2016-го. Затримка з безвізовим режимом викликала негативну реакцію турків, які погрожували зірвати Угоду. Якщо до цього дійде, Греція може дозволити біженцям тікати з таборів і перебиратися (за допомогою контрабандистів) через Балкани до Німеччини. Це посіє ще більший хаос дорогою.
По-третє, внутрішньополітичний тиск у Європі завадить політикам робити те, що необхідно. Приміром, знадобиться значно більше зусиль, щоб переселити мігрантів із Туреччини до інших регіонів. У Греції, Італії та в інших країнах потрібно буде багато перекладачів і фахівців з питань надання притулку. Але й канцлерка Німеччини Анґела Меркель, яка наголосила на необхідності допомогти біженцям у Європі, президент Франції Франсуа Олланд занадто перейматимуться передвиборчою боротьбою, щоб вирішувати ці проблеми самотужки. Утім, допомоги їм чекати нізвідки: уряди в Східній Європі взагалі відмовляються приймати біженців, тимчасом як у Швеції, Нідерландах та Італії поширюються антиміграційні настрої.
Детальніше читайте у свіжому щорічному спецпроекті журналу The Economist та «Українського тижня» «Світ у 2017»