У серпні європейські політики зазвичай засмагають на пляжі або вирушають у похід на природу. Натомість останні кілька тижнів вони збираються, щось комбінують, сперечаються на предмет того, як дати друге життя загрузлому в проблемах Євросоюзові. «Громадяни приймуть ЄС, лише якщо він дасть їм можливість процвітати», — сказала канцлер Німеччини Анґела Меркель під час візиту до Варшави наприкінці серпня.
У тому, що Союзові знову доводиться займатися самоаналізом, слід звинувачувати Brexit. Результат британського референдуму 23 червня про вихід із європейського клубу, який доти тільки розширювався, завдав останньому болючого удару. На саміті через шість днів після волевиявлення лідери позосталих 27 держав пообіцяли реформувати ЄС і домовилися знову зібратись у Братиславі 16 вересня. «Човникова дипломатія» останнього часу здебільшого спрямовувалася на пошук якихось спільних моментів, від котрих така зустріч могла б відштовхуватися. Керівну роль, як завжди, взяла на себе Меркель. 22 серпня вона зустрілася зі своїми французьким та італійським колегами на символічному міні-саміті на італійському острові Вентотене (під час війни там було ув’язнено одного з ранніх єврофедералістів Альтьєро Спінеллі).
Ідей у європейців не бракує. Минулого тижня вийшла стаття авторства п’яти провідних європейських аналітиків і чиновників, у якій ті закликають до «континентального партнерства»: воно передбачає створення нових керівних структур для єдиного ринку, до яких могли б увійти Британія, а також інші країни європейської периферії, як-от Туреччина чи Україна. Особливо затяті обтрушують від пилу плани грандіозних проектів на кшталт постійної армії ЄС або загальноєвропейської розвідувальної служби.
Читайте також: Географія впливів
Але значно далі за гасла європейські лідери не просунулися — і в цьому вони дивним чином нагадують своїх британських колег, які з тяжкою бідою намагаються досягнути бодай якогось поступу в реалізації Brexit. Теракти цього літа зумовили заклики до активнішого обміну інформацією між національними розвідслужбами та збільшення повноважень Європолу — координаційної структури правоохоронних органів країн ЄС. Та нічого нового в цих пропозиціях немає. Під час міні-саміту на Вентотене лідери закликали до ширшої співпраці в галузі оборони. Але ніхто не має особливого бажання створювати структуру, яка могла б конкурувати з НАТО.
Що стосується біженців, то європейські домовленості, схоже, обмежуються планами зміцнити прикордонні сили ЄС, їх сподіваються втілити ближче до кінця року. Уряди східноєвропейських держав категорично проти планів Брюсселя розселити сотні тисяч шукачів притулку за квотами по всій Європі. Войовничий прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан 2 жовтня проведе відповідний референдум. Крім того, східні держави також бояться нової хвилі згубних для робочих місць «соціальних» ініціатив Європейської комісії.
Концепції поглиблення інтеграції в єврозоні — від спільного фонду страхування банківських депозитів до єдиного міністра фінансів — теж бачаться далекими від утілення. Лідери країн ЄС говорять про план вирішення проблеми безробіття серед молоді, однак більшість інструментів для цього перебуває в руках національних урядів, а тим може бракувати волі для дій (поміркована реформа ринку праці у Франції зумовила цього літа багатотижневі протести). Простір для компромісу серед політиків обмежує наближення виборів у Нідерландах, Франції та Німеччині.
Читайте також: Аутсайдери проти системи
Нікуди не зникли й кризи, які трясуть Європу останні кілька років. Не дуже успішно просуваються переговори ЄС із Грецією щодо третього пакета фінансової допомоги. У глухий кут зайшов мінський мирний процес в Україні. Спірне Трансатлантичне торговельно-інвестиційне партнерство (ТТІП) між ЄС та США стало вигідним інструментом для виборчих кампаній європейських політиків: минулого тижня міністри Німеччини і Франції оголосили, що угода мертва. Домовленість із Туреччиною допомогла зменшити потоки біженців, утім, це не зупиняє контрабандистів, а грецькі острови критично переповнені. Туреччина погрожує вийти із цієї домовленості цілком і повністю, якщо Євросоюз до жовтня не надасть їй безвізовий режим.
Brexit мало чим може зарадити будь-якій із цих проблем (у деяких випадках, як-от із ТТІП, він їх тільки поглиблює). А необхідність провести «розлучення» з однією серед найбільших своїх країн ставить ЄС перед досі небаченим викликом. У Союзі сильна воля до його збереження, тому передбачення виходу інших держав услід за Британією є перебільшенням. Але давня приказка про те, що Європа твориться тільки в періоди криз, починає видаватися не надто актуальною.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com