Раніше все було просто. Зустрічаються він і вона. Через систему «трубопроводів», удосконалену мільйонами років еволюції, передаються гамети. Через дев’ять місяців частина тієї трубопровідної системи видає світу готовий продукт. Зараз процес починає набагато ускладнюватися. Оприлюднена американською Національною академією наук 14 лютого доповідь кваліфіковано обґрунтовує дослідження генокоригуючих прийомів. Вони настільки точні, що дають змогу лікувати генетичні хвороби на зразок гемофілії або серповидної анемії раніше, ніж зародок почне розвиватися.
Ідея клонування людини викликала справжній фурор, коли рівно 20 років тому світові показали клоновану овечку Доллі. «Подумаєш, велике діло», — скаже хтось, озираючись на минуле. Адже тепер завдяки іншим технологічним успіхам дедалі ближим стає клонування людини.
Когось перспектива того, що люди «гратимуться в Бога» у питаннях розмноження, жахає. Хтось, чиє життя зламала бездітність або генетична хвороба, палко обстоює право на полегшення страждань. Так чи інакше наука рухається вперед, і суспільству доведеться сформувати якусь позицію з цього приводу.
Де ти, синьоокий сину?
Вибір способу репродукції постійно розширюється. AID (штучне запліднення донором, яке почали практикувати ще в ХІХ столітті) та IVF (ЕКЗ, екстракорпоральне запліднення, вперше застосоване в 1970-х роках) уже стали повсякденними. Те саме стосується ICSI — інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїда, коли клітина сімені фізично вводиться в яйцеклітину. Це дає змогу ставати батьками безплідним чоловікам. Торік додалася ще одна техніка — мітохондріальна трансплантація, або, як її називають у ЗМІ, «дитина від трьох батьків». Незабаром може з’явитися можливість «вирощувати» яйцеклітини й сперматозоїди з клітин інших тканин потенційних батьків (швидше за все, шкіри), а не в яєчниках і яєчках.
Такі методи роблять статевий контакт і розмноження окремими явищами. Більшість цих нових способів дають змогу вибирати, який ембріон житиме, а який ні. Спочатку вони можуть здаватися шокуючими, навіть відразливими. Але досвід показує, що в царині репродукції огида — це не найкраще керівництво до дії. Тим часом один американський суд уже визнав метод AID виявом подружньої невірності, а народжену дитину незаконною. ЕКЗ викликало стурбованість серед частини теологів із приводу того, чи матимуть «діти з пробірки» душу.
Відраза часто супроводжується уявними страхами. У науково-фантастичних історіях про генну корекцію розповідають, скажімо, про створення суперлюдей із надзвичайним інтелектом або фізичною силою. Коли стало відомо про овечку Доллі, преса зарясніла заголовками про армії клонів. Насправді ніхто не має ані найменшого уявлення про те, як створити «уберменша», навіть якби й хотів. Проте ми бачимо свідчення того, як швидко може рухатися вперед репродуктивна наука. Тож цілком доцільно замислитися над етикою в цій царині навіть щодо варіантів, які на сьогодні недоступні.
Починати зручно з IVF та AID, які вже перетворилися з химери на буденне явище. Обидві технології дають здорових дітей щасливим батькам, які інакше були б приречені на самотність. Те саме, поза сумнівом, можна буде сказати й про мітохондріальні трансплантації, що допомагають уникати рідкісних, але небезпечних захворювань, які впливають на виробництво енергії в клітинах.
Читайте також: «Наукові» смітники
Щасливі батьки й здорові діти — це вже цілком достатнє правило для будь-якої продуктивної технології. Головна проблема — безпечність процедури. Гарантувати її дуже складно. Науковцям дозволено (хтось вважає, що абсолютно несправедливо) експериментувати з людськими ембріонами, коли ті складаються лише з кількох клітин. Проте їм не можна, наприклад, проводити досліди над людським плодом. Також нелегко їм експериментувати з плодом найближчих родичів людини — людиноподібних мавп, позаяк це рідкісні тварини й вони часто перебувають під захистом закону. Тому досі доводилося робити «стрибок віри»: застосовувати на практиці технологію, максимально випробувану в дозволених законом межах. Так має бути й далі, щоб не допустити «фрилансерських» операцій поза межами адекватних юрисдикцій. Ця проблема існує не тільки в полі теоретичних припущень. Першою технологію мітохондріальної трансплантації розробила Британія, вона ж стала першою країною, де ця процедура отримала ліцензію. Утім, перша пара, яка її пройшла, поїхала робити це з Йорданії до Мексики.
Дещо складніше визначити межі дозволеного. Але знову ж таки ключем тут слугує правило щасливих батьків і здорових дітей. Вирощування сперматозоїдів і яйцеклітин із клітин інших тканин — це точно найменш проблематична нова технологія, яку незабаром запропонують. Одна з її переваг — гомосексуальні пари зможуть мати дітей від обох батьків. Але закон повинен вимагати, щоб у процесі були задіяні дві особи. Адже якби одна людина спробувала стати і батьком, і матір’ю дитини без застосування суцільної генної корекції в отриманих яйцеклітинах та сперматозоїдах, то зросла б концентрація шкідливих мутацій — це найвища форма близькоспорідненого схрещування.
Читайте також: На світ з'явилась перша у світі дитина з ДНК від «трьох батьків»
У генетичній корекції та клонуванні йдеться не лише про щастя батьків і здоров’я дітей. Перша корекція генів виключає генетичні хвороби — зараз для цього потрібна селекція ембріонів. Багато хто такий прогрес вітатиме. Дорослі повинні мати змогу клонувати точні копії самих себе як вияв самовизначення. Але вирощування дітей із новими рисами та клонування інших людей порушує питання рівності, а також допустимості використання тканин людей без їхньої згоди.
Відчуття індивідуальності
Репродуктивні технології піднімуть на поверхню легіон питань. Чи можна буде батькам, що втратили дитину, клонувати її? Або вдові — покійного чоловіка? Чи матимуть змогу багаті платити за те, щоб їхні діти були розумними й старанними, коли ніхто більше не дозволить собі цього?
Для пошуку відповідей знадобляться цілі комісії експертів, а судам доведеться захищати інтереси ненароджених. Вони зможуть скористатися прецедентами, як-от існування однояйцевих близнюків, адже суспільство прекрасно сприймає таких клонів, або сестер чи братів-рятівників, які за допомогою відбору через ЕКЗ можуть стати джерелом стовбурових клітин для порятунку важко хворого старшого брата чи сестри. При цьому будь-який режим правил має піддаватися адаптації, тому що думки змінюються з часом, коли люди звикають до нових прийомів. Проте, зважаючи на минуле, небезпека не в тому, що хтось стрімголов кинеться в репродуктивні крайнощі, а в тому, що люди стримуватимуться й змушуватимуть інших страждати через недоречне відчуття «правильного».
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com