Хоча Венесуелу дедалі глибше засмоктує трясовина економічної розрухи, злиднів і корумпованої диктатури, прикрашеної лише заяложеною революційною риторикою, країна, на диво, зберігає стабільність. За останні півтора року президент Ніколас Мадуро розсіяв демократичну, але роздроблену опозицію. Більшість країн Латинської Америки не визнали сфальшованих травневих виборів, на яких він забезпечив собі ще один шестирічний термін у владі, але регіон нічого не робить для проведення бажаних демократичних змін.
Та все ж таки Мадуро ніяк не можна назвати невразливим. Це особливо яскраво показало 4 серпня, коли в прямий ефір потрапило щось дуже схоже на замах на вбивство. У цьому інциденті досі лишається багато незрозумілого: два навантажених вибухівкою дрони наблизилися до Мадуро під час його виступу на церемонії на честь річниці створення Національної гвардії в центрі Каракаса. Один зрикошетив від житлової багатоповерхівки, що призвело до пожежі. Інший нібито збили. Представники влади заявили про сімох поранених.
Мадуро звинуватив ультраправих, президента Колумбії Хуана Мануеля Сантоса (який незабаром залишить свою посаду) і якісь невідомі сили в Маямі. Він уже засудив зо два десятки змов, які нібито мали місце після його приходу до влади замість покійного Уґо Чавеса 2013 року. Водночас, як і раніше, не навів жодних доказів причетності інших держав. Президент Колумбії назвав його заяву абсурдною. Деякі представники опозиції вважають, що режим Мадуро сам влаштував цю виставу, щоб згуртувати своїх млявих прибічників й створити привід для репресій. Минулого місяця на з’їзді владної партії лунала відкрита критика мадурівського управління економікою. Цього тижня влада затримала депутата-опозиціонера й видала ордер на арешт Хуліо Борхеса — опозиційного лідера, який перебуває у вигнанні в Колумбії.
Читайте також: Замах на Мадуро. Що відомо про інцидент
Але, мабуть, це не був зрежисований самим режимом напад. Диктаторам потрібно створювати собі імідж усемогутніх. На відео Мадуро мав розгублений вигляд, тісні лави національних гвардійців змішалися і розсіялися в паніці. А ще нинішній президент рідко потребує приводів для репресій. Його сили безпеки відповідальні за смерть багатьох з-поміж загиблих торік 160 протестувальників. У темницях режиму сидить понад 250 політичних в’язнів, деякі з них зазнали тортур. Десятки втекли за кордон, у вигнання, щоб уникнути арештів.
Головні опозиційні партії засудили замах. Але угруповання, яке називає себе «Солдати у футболках», взяло на себе відповідальність за напад. Воно пов’язане з Оскаром Пересом, капітаном поліції, який вів партизанську війну з режимом і був убитий урядовими силами, коли спробував здатися. Колишній начальник муніципальної поліції, який говорить про свою належність до «опору» президентові Мадуро, заявив про причетність до атаки дронів. Такі угруповання дрібні, й атаки здаються зовсім непрофесійними. Але навряд чи це буде останньою спробою скинути Мадуро.
Те, що нинішній президент втратив народну підтримку, стало зрозуміло, коли опозиція завдала йому поразки на парламентських виборах 2015 року, що змусило його вдатися до диктаторських методів. Відтоді його влада тримається на трьох китах: нафті, армії та допомозі від кубинських спецслужб. У двох перших він уже не впевнений.
Щоб задобрити військових, у листопаді Мадуро передав управління нафтовою промисловістю в руки генерала Національної гвардії без відповідного досвіду. За оцінками ОПЕК, після того видобуток нафти в країні впав із 2 млн барелів на день у жовтні до нинішніх 1,3 млн. Це один із кількох способів перетворення Венесуели на failed state — неспроможну державу.
Читайте також: США запровадили нові санкції проти Венесуели
Країна потерпає від гіперінфляції (ціни подвоюються кожні 25 днів). Щоб гарантувати лояльність, режим вдався до продуктових субсидій. Але тепер він постав перед зачарованим колом: знецінені зарплати багатьох людей уже не покривають витрат на проїзд на роботу, а система громадського транспорту близька до колапсу. Нафтовики масово звільняються з підприємств, а деякі з них поповнюють лави емігрантів (із 2015 року з країни виїхало близько 2 млн венесуельців). Мадуро частково скасував контроль над обміном валют, очевидно, намагаючись заохотити грошові перекази від мігрантів, а також пообіцяв нову валюту. Але цього буде недостатньо для приборкання інфляції.
Попри привілеї для генералів, в армії також багато зазнає нужди. Невдоволення серед військовослужбовців зросло. Протягом останнього року заарештовано десятки офіцерів, серед яких і колись наближені до Чавеса генерали. Єдине, що досі вберігає Мадуро від перевороту, — його команда кубинських шпигунів. У травні розвідувальні служби зірвали серйозну змову.
Мадуро очолює у владі прокубинську фракцію. Інша фракція має тісніші зв’язки з військом. Унеможлививши демократичні зміни й не спромігшись зупинити занепад Венесуели, Мадуро зробив себе вразливим до силового усунення. Це може трапитися завтра, а може й ніколи. Коли над головою кружляють дрони, спокою чекати не варто.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com