Щоб зрозуміти, як у романтичні моменти нація мореплавців бачить морську історію свого острова, варто приєднатися до групи туристів на екскурсії гаванню, яка колись була домівкою наймогутнішого флоту у світі. Гостям не треба далеко їхати, щоб помилуватися найвишуканішою старовиною й останніми новинками. Лише встигай переводити погляд із дубової палуби «Вікторії», перебуваючи на борту якої адмірал Гораціо Нельсон розгромив іспанців та французів і там само знайшов свою смерть 1805 року, на «Королеву Єлизавету», новий авіаносець, найбільший з усіх суден за всю історію Королівського ВМФ.
Судячи із заявлених намірів і кораблів, які Британія хоче закупити, країна планує відсвяткувати Brexit, частково нагадавши й про свою давню славу морської держави. 24 травня міністр оборони Ґевін Вільямсон оголосив, що один фрегат триматимуть постійно в Бахрейні в рамках «довготривалої присутності» в Перській затоці, а ще три кораблі дислокуватимуться в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. «Це відображає бачення Королівського ВМФ як справді глобальної сили, яка завжди на передових позиціях», — сказав він. Крім «Королеви Єлизавети» та ще одного велетенського авіаносця (обидва судна буде оснащено наймодернішими американськими винищувачами) до замовлення входять нові покоління ударних підводних човнів і надводних бойових суден плюс чотири субмарини з ядерними ракетами на борту.
Читайте також: Пастка «спільного моря». Війна за Азов
Усе це дуже підняло бойовий дух служби, яка потерпала від бюджетного стиснення, що проводилося 2010-го після економічного спаду. У той час командувачам флоту доводилося миритися зі зменшенням кількості надводних бойових кораблів до історичного мінімуму — 19 одиниць (тоді як на кінець холодної війни їх було близько півсотні). Такою була ціна порятунку амбітного плану зі створення нового авіаносця. Звіт Міністерства оборони за 2015 рік, у якому йшла мова про небезпечну ситуацію у світі, допоміг переломити тенденцію. Але незручні питання все ще нависають над флотом, який має вигляд карлика порівняно з найбільшим другом Британії (американський ВМФ налічує близько 300 великих кораблів) та ще й мусить змагатися з Китаєм і Росією.
Море проблем
Чисельність Королівського ВМФ (включно з резервістами) нині становить близько 35 тис. моряків — це приблизно половина рівня часів холодної війни. Укомплектувати людьми й технікою навіть зменшений флот — завдання не з легких. Як зазначає Національне управління аудиту, на флоті не вистачає техніків, пілотів і фахівців з ІТ, а ще доведеться й далі економити за рахунок ефективності, щоб профінансувати нові ядерні субмарини. За останні два роки були моменти, коли жоден із надводних кораблів не перебував далеко від британських вод.
У ВМФ твердять, що навчилися жити по кишені. За словами Міністерства оборони, станом на середину травня понад 20 кораблів і субмарин були в походах, 9 тис. моряків або перебували на борту, або готувалися до відплиття. Понад 96% посад у ВМФ заповнено, а пошуки персоналу для другого авіаносця (який мають здати приблизно 2020 року) «йдуть за планом».
Читайте також: Як зростає світовий ринок озброєнь
Але є ще інша небезпека: можливо, британські кораблі, які переважно ловлять низькотехнологічних ворогів на кшталт піратів і контрабандистів наркотиків, утратили культуру й здатність ведення високоінтенсивних бойових дій із тими, кого стратеги називають «рівними супротивниками»? ВМФ щойно продовжив термін служби своїх основних протикорабельних ракет «Гарпун» на два роки. І ніхто не знає, що буде після 2020-го.
Авіаносцям для захисту потрібні ударні групи, а зменшений британський флот навряд чи може забезпечити їх самотужки. Радник із національної безпеки сер Марк Седвілл 1 травня відкрито визнав: малоймовірно, що два нові гігантські кораблі ввійдуть у спірні води без союзника (очевидно, США), який їх захищатиме. Адмірал у відставці Кріс Перрі підкреслив, що це нівелює одну з цілей усього задуму з авіаносцями, який виник іще 1998 року, — утримувати незалежні сили для дій у віддалених водах на зразок Південної Атлантики, де Велика Британія 1982 року воювала з Аргентиною.
Інше питання полягає в тому, чи може країна (навіть за раціонального розподілу наявних ресурсів) сподіватися, що не програє в інтенсивних технологічних перегонах між провідними державами світу. Америка, Китай і Росія активно розробляють надзвукові ракети й лазерну зброю, що може повністю змінити ведення воєнних дій на морі. РФ, чий військовий флот ще кілька років тому вважали безнадійно застарілим, розширює спектр суден, із яких можна запускати крилаті ракети. Китай будує фрегати та авіаносці такими темпами, яким англійські плановики з їхнім обмеженим фінансуванням можуть лише позаздрити. Нещодавно оголосили, що на створення нового покоління британських фрегатів знадобиться вісім років. Веб-сайт кампанії «Врятуйте Королівський ВМФ» («Save the Royal Navy») назвав ці терміни надто «розслабленими».
Читайте також: Хто в Чорному морі господар?
У дечому Велика Британія вже йде на рівних з обома державами, що розвиваються. Кількість випадків, коли ВМФ країни брав участь у відверненні потенційної загрози з боку російських кораблів, минулого року зросла до 33. Для порівняння: 2016-го таких інцидентів було 20, а 2010-го — лише один. У березні фрегат Королівського ВМФ пройшов через ту частину Південно-Китайського моря, де Піднебесна намагається встановити свою сферу впливу. Це був жест підтримки зусиль Америки в збереженні безперешкодної навігації у відкритому морі. Скромне зростання морських амбіцій Великої Британії можна інтерпретувати хіба що в тому сенсі, що її ВМФ разом зі своїми новенькими авіаносцями сподівається бути корисним помічником військово-морським силам США.
Однак труднощі лідерства у військово-морських перегонах можна побачити в Портсмуті на живому прикладі. Найцінніший експонат у старому доку — вітрильно-паровий броненосець «Воїн» («HMS Warrior»), який на момент спуску на воду 1860 року був недосяжний для всіх конкурентів. Але таким він залишався тільки 15 років. Як завжди винахідливі, британські моряки й далі використовували трюми судна для зберігання корабельного пального — аж до 1979 року.