Переговори щодо ядерної програми Тегерану можуть видатися набагато легшим завданням для США, ніж управління політичними та військовими наслідками цих домовленостей. Про це пише аворитетне британське видання The Economist.
Після восьми днів переговорів сторони досягли угоди, що значно обмежує програму зі збагачення урану в Ірані в обмін на поступове скасування санкцій
Автори публікації стверджують, що нова угода стане індикатором стосунків США з Іраном, адже наразі важко визначити, ким доводяться одна одній ці країни – новими старими друзями чи вічними ворогами. Зокрема, в Іраку вони є союзниками у боротьбі з ІДІЛ, в той час як в Ємені підтримують дві протилежні сторони – Вашингтон наголошує на законності чинного уряду, в той час як Тегеран є негласним покровителем шиїтів.
«Якщо ісламська республіка залишиться загрозою регіональній безпеці, легітимізація меж її ядерної програми стане високою ціною за той «тимчасовий прорив», якщо вона вирішить вийти за ці межі. Але якщо Іран демонструє нову пост-революційну відповідальність, то угода покладе початок зближенню між країнами, чиє суперництво лякає регіон, але чиї інтереси можуть, принаймні в деяких сферах, збігатися», – пише The Economist.
Видання зазначає, що опоненти президента США Барака Обами вважають, що він намагається перетворити Іран на свого союзника, однак роль Тегерану в регіоні стрімко зростає і він може перетворитися на місцевого гегемона. Разом з тим угода може погіршити стосунки Сполучених штатів із давніми друзями – Ізраїлем та арабськими монархіями.
«Менш критична інтерпретація дій Обами, можливо, є більш переконливою. Обаму обирали, зважаючи на його обіцянки зменшити роль Америки на Близькому Сході, і він не бачить жодного підтвердження, що зміна тактики принесе користь», – йдеться у статті.
Зокрема, президент Сполучених Штатів прийняв рішення вивести війська з Іраку та Афганістану, проявив обережність щодо Лівії в 2011 році, і без схвалення Конгресу не наважувався на авіа удари по Сирії.
«У своїх діях він намагався запобігти катастрофі при мінімальних витратах. Таким чином, він розпочав удари з повітря, з невеликою наземною присутністю, щоб зупинити просування, коли, здавалося, Багдад міг впасти», – зазначає The Economist, додавши, що Обама погодився на укладення угоди, щоб істотно сповільнити ядерні амбіції Ірану, однак, підтримуючи Саудівську Аравію в Ємені, демонструє, що не має зобов'язань перед Тегераном.
Автори публікації нагадують, що наразі тривають чотири арабських громадянських війни – в Іраку, Сирії, Лівії та Ємені – які супроводжують релігійні, ідеологічні, етнічні і класові суперечності. Іран підтримує шиїтів і їхніх союзників, тоді як Саудівська Аравія надає підтримку сунітам. Є чотири арабських громадянських воєн під ходовим Іраку, Сирії, Лівії та Ємені-з кількома підрозділами над релігією, ідеологією, етнічної приналежності і класу. Сектант розкол в якій Іран підтримує шиїтів і їхніх союзників, тоді як Саудівська Аравія підтримує принаймні, деякі з сунітів-став більш вираженим. В іракському уряді домінують шиїти, і вони тісно пов'язані з Іраном; більшість сунітських районів контролюють джихадисти ІДІЛу. Крім того, Іран підтримує алавітську меншину президента Сирії Башара Асада, яку вважають відгалуженням шиїтського ісламу. Сирійські повстанці в основному є сунітами, і їх поділяють на величезну кількість груп, включно з Аль-Каїдою і багатьма іншими. Відносини повстанців зі США та сунітськими державами часто є досить каламутними. У Ємені Іран підтримує антиурядові сили хуситів.
«Ядерна угода може з часом пом'якшити Іран. Але вона також може посилити нестабільність в регіоні. Одним із ризиків є те, що Іран може лукавити, або консерватори вийдуть за межі зобов'язань. Крім того, скептичний Конгрес може припинити послаблення санкцій, або наступник Обами відмовиться від угоди», – пише The Economist.
Разом з тим автори статті наголошують, що американські союзники будуть пильно стежити за Іраном, і, можливо, стануть більш агресивними, зокрема, в Ізраїлі вже обговорюють можливе бомбардування ядерних об’єктів Ірану при перших ознаках порушення домовленостей. Крім того, ядерна програма Тегерану може змусити інші держави, піклуючись про свою безпеку, розпочати власні розробки.
«Переговори щодо ядерної угоди можуть бути легким завданням для Обами. Складніше буде виправдати домовленості перед скептиками у власній країні і в регіоні. Ще складнішим може видатися управління політичними та військовими наслідками», – резюмує видання.
Читайте також: Якщо Іран розширить ядерну програму, Саудівська Аравія та Єгипет не встоять перед спокусою