«М'яка зима і жорстка політика Євросоюзу притупила колись найефективнішу зброю, яку використовував у зовнішній політиці Владімір Путін: політизований експорт газу», – йдеться в статті.
Видання наголошує, що всупереч песимістичним прогнозам, російський газ надходить до Європи через всіх чотири основних експортних трубопроводи, в той час як будівництво Південного потоку зійшло нанівець.
«Тепер увага прикута до ЄС – чи притягне він до відповідальності Газпром – основного експортера російського газу – за багаторічне порушення правил ринкової конкуренції», – пише «The Economist», зазначивши, що наразі Росія втратила монополію на європейському газовому ринку.
На думку видання, Росія більше не зможе вразити Європу так, як вона це робила під час криз 2006 та 2009 року, скорочуючи поставки «блакитного палива».
«З того часу в Євросоюзі відбулося кілька великих змін. Зокрема ЄС здійснив суперечливу, але ефективну лібералізацію газового ринку, відому як Третій енергетичний пакет: тепер Росія не може володіти та контролювати газогони на території ЄС. Саму систему постачання ЄС зробив набагато стійкішою, вклавши гроші платників податків в сполучення між країнами, залежними від імпорту російського газу», – зазначили автори статті, наголосивши, що зміна системи призвела до зміни правил.
«Якщо поставки зі сходу перервуть, постраждалі країни зможуть імпортувати газ з інших джерел. Станом на грудень Литва, раніше на 100% залежна від поставок російського газу, імпортує зріджений природний газ (ЗПГ) з Норвегії. Україна також отримує газ із Заходу. Крім того, ЄС є посередником в угоді щодо боргів та цін між Україною і Росією, які повинні забезпечувати постачання газу принаймні у першому кварталі 2015 року», – пише «The Economist», додавши, що завдяки м’якій зимі у сховищах залишається достатньо «блакитного палива».
«Навіть якби Росія дійсно спробувала перервати поставки, ефект був би незначним», – переконує видання.
Разом з тим, як стверджують автори статті, досі ЄС не використав свою найпотужнішу зброю проти Росії. Йдеться про колосальну "скаргу" на Газпром, в основі якої лежить багаторічне розслідування стосовно порушення правил ціноутворення та інших зловживань на ринку, починаючи ще з 2004 року. Це може примусити російського газового монополіста змінити бізнес-модель та сплатити колосальні штрафи.
«Розслідуванням займався колишній єврокомісар з питань конкуренції Хоакін Альмунія, але торік справу відклали з політичних причин (на тлі війни в Україні ЄС побоювалвся погіршення відносин з Росією). Тепер долю «капосного газовика» вирішуватиме наступником пана Альмунії років – Маргрете Вестагер», – резюмує видання.