Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо написав цей твіт у січні 2017 року, після того як президент Дональд Трамп тимчасово заборонив біженцям перебування в США. Зараз тон Канади став дещо прохолоднішим. «Немає жодних гарантій, що ви зможете залишитися в країні», — сказано у твіті Департаменту імміграції минулого місяця.
Тон змінився, тому що надто багато мігрантів витлумачили, нібито теплий прийом, про який казав Трюдо, буде без жодних умов. Торік через кордон між США та Канадою перейшло близько 20 тис. шукачів притулку — майже вдесятеро більше, ніж у 2016-му. Близько 7,5 тис. прибули в перші чотири місяці 2018 року.
У межах угоди про «безпечну третю країну» між Канадою та США, що набрала чинності 2004-го, Канада повинна повертати назад шукачів притулку, які перетинають кордон із боку її південного сусіда. Угода вимагає, щоб ті шукали притулку в першій безпечній країні, до якої вони потраплять. Але останнім часом новоприбулі мігранти користаються лазівкою: вимоги угоди стосуються тих, хто прибуває літаком, потягом або перетинає кордон на одному з 119 прикордонних пунктів. Якщо ж вони прибувають якимось іншим шляхом, Канада повинна дозволити їм перебування на своїй території, доки розглядатимуться їхні заяви.
Читайте також: Die Welt: політики, що відкривають двері Путіну в ЄС, полігамію серед біженців та майбутнє Меркель
Найпопулярніший спосіб зараз — узяти таксі до місцевості біля Шамплейна, міста на півночі штату Нью-Йорк, і там перескочити через рів у Квебек — франкомовну канадську провінцію. У квітні в такий спосіб до Канади потрапило 2,5 тис. шукачів притулку.
Серед усіх претендентів найбільшу групу торік становили гаїтянці (див. «Понаїхали» на північ»). Частина з них приїхала після того, як Трамп позбавив їх «тимчасового захищеного статусу», отриманого після землетрусу на Гаїті 2010-го. Американські громадяни (багато з них — діти нелегальних іммігрантів) становили третю за величиною групу. Цього року перше місце посідають нігерійці.
Спочатку канадців тішило відчуття власної моральної вищості. Потім їх почало турбувати те, що більшість шукачів притулку насправді економічні мігранти. Консервативна опозиція звинуватила уряд у втраті контролю над імміграцією. Такі заяви загрожують підірвати консенсус, на якому тримається імміграційна політика Канади, котра й досі залишається досить щедрою. Цього року країна планує прийняти 310 тис. іммігрантів і біженців, що дорівнює 0,8% населення країни.
Читайте також: Як живуть утікачі від «ІД»
Забезпечити контроль — це перейти до жорсткішого тону. Пробиратися в обхід прикордонних пунктів не означає отримати «безплатний квиток до Канади», заявив 7 травня міністр громадської безпеки Ральф Ґудейл. Він попередив, що таких шукачів притулку арештовуватимуть раніше, ніж влада країни розглядатиме їхні заяви.
Найпевнішим вирішенням цієї проблеми було б закриття лазівки в угоді про третю країну. Ширяться чутки, що Канада звернулася з такою пропозицією до США. Трамп навряд чи підтримає угоду, яка затримуватиме більше шукачів притулку на американській території. Канадські неурядові організації вже оскаржують чинну угоду в суді на підставі того, що Сполучені Штати більше не можна назвати безпечною країною. Можливо, Трюдо вже мріє про те, що він міг би побудувати стіну на кордоні.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com