Навіть коли грошей у кишені мало, предмети розкоші залишаються спокусливими. Купівля дорогого одягу або сесії гри в гольф не просто дає змогу людині почуватися краще, а й може підвищити її статус в очах друзів та партнерів. А для тих, у кого цей статус у повсякденному житті не надто високий, такий досвід стає ще важливішим. Дослідники давно помітили, що особи з низькими доходами витрачають більшу частину заробленого на речі, які вважають статусними, ніж ті, у кого грошей удосталь. Утім, Блейн Ландіс та Джо Ґледстоун з Університетського коледжу Лондона у своєму новому дослідженні припускають, що це твердження не стосується кожного однаково. Серйозний вплив на те, як люди реагують на бідність, має різниця в характерах. 
У науковій праці, нещодавно опублікованій у журналі Psychological Science, Ландіс та Ґледстоун проаналізували дані понад 700 банківських рахунків британців за 2014 рік. Учені розподілили здійснені їхніми власниками покупки на категорії: з високим статусом (поїздки за кордон, електронні товари тощо) і низьким (витрати в магазинах вживаної техніки й знижок). Потім порівняли результати з тестами на визначення типу особистості, які пройшли власники рахунків.
У жодній із груп особливих марнотратів не виявилося: за статусні речі учасники платили лише кількасот фунтів щороку (див. «Світ у магазині»). Але результати дослідження підтвердили припущення, що екстраверти, на відміну від інтровертів, витрачають більшу частину свого доходу на предмети й послуги розкоші. Попередні подібні дослідження показують, що відкритіші до спілкування люди переймаються своїм статусом більше, ніж ті, хто замкнений у собі. Тож такий результат навряд чи когось здивує.
Ландіс та Ґледстоун також з’ясували: що відчутніша різниця в доходах, то більший розрив між різними групами. Екстраверти з річним доходом £10 850 ($17 780) 2014-го в Британії витрачали на статусні товари приблизно на 65% більше, ніж інтроверти з таким самим рівнем доходу. Ті, хто заробляли £28 470, витрачали лише на 14% більше за інтровертів із такими самими заробітками. Це дало змогу зрозуміти, наскільки важливим для екстравертів є зовнішній вигляд.
Ландіс вважає, що така інформація є корисною для політиків, адже сприятиме розробці універсальних рекомендацій, щоб допомогти людям із низьким доходом у питаннях управління своїми статками. Дослідник припускає, що механізм, який враховує тип особистості людини, може бути ефективнішим. Схоже, це так. Але складно уявити собі, як пересічна особа, хоч би якою відкритою вона була, дозволить державному інспекторові виміряти рівень власної екстравертності.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com