У 2008-му, коли спадкоємиці $500 млн Лізель Прітцкер-Сіммонс було близько 25 років, вона запитала своїх банкірів про суспільно значущі інвестиції. Ті напустили туману. «Вони не розуміли, що я мала на увазі, і запропонували не займатися тютюном», — згадує спадкоємиця засновника імперії готелів Hyatt, меценатка, а в дитинстві кіноактриса. Тож вона звільнила своїх банкірів і радників та заснувала власний сімейний інвестиційний фонд Blue Haven Initiative. Його мета — інвестиції, які і пропонують прибутки, і позитивно впливають на суспільство та довкілля. «Із фінансового погляду це розумне зменшення ризиків, — каже вона. — Ефект від нашої гуманітарної діяльності набагато підвищується, якщо нам не потрібно виправляти шкоду, заподіяну під час управління інвестиціями».
Такі ідеї стають популярними, особливо серед молоді. Ентузіасти соціально відповідального інвестування (англ. socially responsible investment, SRI) сподіваються, що покоління Міленіуму, народжене в 1980-ті та 1990-ті, перенесе ці поняття в основну практику інвестиційної діяльності. Соціально відповідальне інвестування є дуже загальним терміном, який може покривати цілий спектр дій — від припинення вкладання грошей у компанії, діяльність яких вважається шкідливою, до обмеження інвестування лише в компанії, які справляють помітний позитивний вплив (суспільно значуще інвестування). За оцінками лобістської групи «Форум США за суспільно значущі та відповідальні інвестиції» (The US Forum for Sustainable and Responsible Investment), більш ніж п’ята частина ($8,7 трлн) фондів під професійним управлінням у США пройшла перевірку на відповідність критеріям SRI (у широкому розумінні), тоді як у 2012 році — лише одна дев’ята (див. «Зелені паростки»).
Зростання попиту підштовхнуло Волл-стрит до дії. Goldman Sachs зараз має у своєму управлінні $10,5 млрд активів класу ESG (від Environmental, social and governance, тобто вони мають відповідати екологічним, соціальним та управлінським критеріям) і ще $70 млрд «відфільтрованих від негативних» активів, куди не включено відверто «брудні». Приватний інвестиційний гігант TPG минулого місяця зібрав гігантський інвестиційний фонд соціальної відповідальності — $2 млрд — з допомогою рок-зірки та філантропа Боно.
Молодь — це надія соціально відповідального інвестування. У наступні кілька десятиліть вони успадкують величезні гроші. На відміну від багатьох своїх батьків із покоління бебі-бумерів вони вірять у необхідність суспільно значущого інвестування. Можливо, доказів ринкової переваги SRI не так уже й багато, але їх досить, щоб засвідчити, що воно може зайняти своє гідне місце на ринку. Міленіали, які виросли в цифрову еру та більше знають про глобальні проблеми, радше користуватимуться електронними інвестиційними інструментами. За словами президента та співзасновника галузевого форуму Global Impact Investment Network Аміта Бурі, до нього звертаються дедалі більше банків, «тому що клієнти вимагають цих суспільно значущих опцій». Джулія Баландіна-Жак’є, фінансовий консультант із Цюриха, каже, що бебі-бумери вважають, нібито благодійність існує окремо від інвестування, тоді як міленіали не розуміють, чому взагалі їх потрібно розділяти.
Ця різниця поколінь проявляється вже в університетах. Під тиском колишніх випускників кілька благодійних фондів пообіцяли почистити свої інвестиційні портфелі. У бізнес-школах кажуть, що на курси, пов’язані з ESG-інвестиціями, вже не записатися: місць немає. «У 1990-ті за таке могли б назвати нюнею», — каже Метт Беннік із філантропічного інвестиційного фонду Omidyar Network. Але сьогодні в понад половині заявок до Стенфордської вищої школи бізнесу згадуються зусилля школи в напрямі боротьби з бідністю в країнах, що розвиваються.
Рух очолюють ультрабагаті. Група міленіалів, серед яких один представник клану Фордів, один Рокфеллер і сама Прітцкер-Сіммонс, заснували у 2015 році мережу The ImPact із метою «створити помітний позитивний соціальний ефект» завдяки своїм інвестиціям. Фонд став своєрідною відповіддю цього покоління на благодійну ініціативу, започатковану 2010-го Біллом Ґейтсом і Ворреном Баффеттом, і зараз має понад 125 підписантів (статки яких оцінюються в середньому в $700 млн). Схожі ініціативи ростуть як гриби.
Але не лише мільярдери хизуються м’язами. Середньостатистичний міленіал, як відомо, бідніший за своїх батьків, але можливості заробляти найстарших із них наближаються до пікових. А в наступні десятиліття бебі-бумери передадуть трильйони доларів міленіалам, і це стане найбільшим за всю історію актом передачі багатства від покоління до покоління. За оцінками консалтингової фірми Deloitte, до 2020 року міленіали можуть мати на руках до $24 трлн. Мало кому з них дістануться щедрі пенсійні гарантії, якими насолоджувалися їхні батьки. Тож від них чекають конкретних вказівок щодо того, як повинні інвестуватися їхні пенсійні внески.
Читайте також: Міжнародна технічна допомога та інвестиції: регіональний підхід
Переживши фінансову кризу, міленіали з підозрою ставляться до фінансових інституцій. А ще вони вірять, що їм під силу змінити світ. За даними опитування, проведеного фінансовою компанією Morgan Stanley у США, 75% згодні, що їхні інвестиції можуть впливати на зміну клімату, тоді як лише 58% загального населення переконані в цьому. Порівняно з іншими інвесторами загалом удвічі більша імовірність того, що вони перевірятимуть пакування продуктів або інвестуватимуть у компанії, які ставлять перед собою соціальні або екологічні цілі. І, як діти кожного покоління, вони впливають на своїх батьків. «Ми дедалі частіше бачимо батьків чи матерів сімейств, які приходять із дітьми та питають про суспільну значущість того чи іншого портфеля цінних паперів», — розповідає Одрі Чой із Morgan Stanley.
Міленіали зазвичай не визнають стандартних продуктів. Вони «хочуть виражати індивідуальність», каже Джош Левін — співзасновник роботизованого консалтингового ресурсу OpenInvest, на якому можна «викидати» і «закидати» активи у своєму портфелі. Наприклад, відмовитися від акцій підприємств, що займаються горючими копалинами, або придбати папери тих, які мають репутацію захисників прав ЛГБТК-спільноти. (У гру вступає і політика: одна з опцій дає можливість позбутися акцій у фірмах, пов’язаних із президентом Дональдом Трампом.)
Така технологія значно знизить затрати й допоможе наблизити соціально відповідальне інвестування до рядових інвесторів. Зростання обчислювальних можливостей комп’ютерів теж полегшує оцінку корисного або шкідливого впливу тієї чи іншої компанії. Адже дедалі більше інформації про бізнес стає доступною завдяки добровільним і обов’язковим ініціативам розкриття даних. 20 років тому було неможливо отримати навіть елементарних даних, скажімо, про забруднення підприємством довкілля. Сьогодні 12 фондових бірж вимагають від зареєстрованих компаній розкривати інформацію стосовно екологічного, соціального й урядового (ESG) аспектів своєї діяльності. Законодавством ЄС визначено оприлюднення такої інформації від пенсійних фондів; рейтингові агенції ранжують компанії.
Читайте також: Зазирнути в майбутнє. Як характер інвестицій дає змогу зробити економічний прогноз
Arabesque, «квантовий» менеджер активів, який використовує ESG-дані, аналізує соціально відповідальний вплив понад 7 тис. найбільших зареєстрованих на біржах компаній світу. Його технології поєднують понад 200 ESG-параметрів з іншими даними (як-от новини з 50 тис. джерел). Усе це використовується для розподілу компаній. Одними з перших цю технологію випробували Deutsche Bank та індекси S&P. На думку Андреаса Файнера, директора відділу ESG в Arabesque, недавні корпоративні скандали на кшталт дизельґейту за участю Volkswagen призвели до різкого стрибка відповідального інвестування. Акції Volkswagen давно відфільтровуються алгоритмами Arabesque через низькі рейтинги корпоративного управління.
Дедалі палкіша любов фінансових менеджерів до соціально відповідального інвестування викликана не ніжними й абстрактними уявленнями про доброчинність. Для більшості це комерційний вибір. Звідси занепокоєння декого з адептів «чистого» соціально відповідального інвестування, які бояться, що завдяки злиттю з мейнстримом деякі фондові менеджери наведуть етичний лоск на звичайні інвестиції. Але більшість у галузі погоджується, що соціальним інвестиціям потрібен імпульс, який супроводжує великі вливання капіталу. Фінансові фірми можуть надати і гроші, і ресурси для подальшої професіоналізації галузі. А фінансові менеджери, які підтримують соціально відповідальні інвестиції лише на словах, навряд чи зможуть робити це довго: рано чи пізно роботи й міленіали змусять їх відповідати.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com