19 червня другий тур перегонів. Але Раджі вже після першого на 10 пунктів переганяє кандидата від владної Демократичної партії (ДП) і має всі шанси стати першою жінкою-мером Рима. Свій перший виборчий іспит співзасновників (комік Беппе Ґрілло повернувся на сцену, а інтернет-підприємець Джанроберто Казаледжо у квітні помер) M5S склав вдало. Зараз рухом керує група з п’яти осіб, куди входить і Баттіста.
На цих виборах електорат побачив нове обличчя партії. Популіст Ґрілло та його кумедні (а інколи тривожні) філіппіки, недовіра до євро й неоднозначна позиція щодо мігрантів — усе це відійшло на другий план. Натомість з’явилися кандидати на кшталт К’яри Аппендіно, яка закінчила міланський університет Бокконі й зараз є лідером кампанії. Вона вийшла до другого туру виборів у Турині проти грізного суперника — колишнього очільника ДП П’єро Фассіно.
У Римі 37-річна Раджі — адвокат та активіст, що бореться за права споживачів, — уособлює собою поміркованість, яка має заспокоїти найтрадиційніших виборців. Баттіста помилявся, заявивши, що її перемога не є «голосом протесту». Місто кипить від невдоволення: переповнені сміттєві баки, занедбані парки, незадовільна робота громадського транспорту, вибоїсті вулиці. Місцевий політикум від мейнстримних політичних партій ходить на суди вперемішку з представниками організованої злочинності. Останні сім місяців Рим управляється безпосередньо з центру — такий крайній захід зазвичай застосовують до сільських районів півдня, де панує мафія. Відтак головним козирем Раджі стала відсутність досвіду на державній роботі раніше.
Читайте також: Полегшення і обурення в Парижі
В інших містах результати M5S не вражають. У Мілані — 10%, у Неаполі — ще менше. Тож вибори стали не так перемогою для новоявлених партій, як провалом для їхніх мейнстримних суперників. Італійська «правиця», що складається з популістської, різко критичної «Північної ліги» й дещо поміркованішої партії «Уперед, Італіє» Сільвіо Берлусконі, досягла більшого успіху там, де об’єдналися й висунули одного кандидата: у Мілані праві відстали від ДП менше ніж на один відсотковий пункт. Там, де кожна партія виставляла свого кандидата окремо, за це довелося поплатитися.
Маттео Ренці, який завжди випромінює безмежний оптимізм, визнав, що розчарований результатами ДП. Невдалі періоди посередині терміну переживає більшість урядів при владі. Однак нинішній особливо не на часі для Ренці. Він почав деякі дуже потрібні реформи, зокрема повну зміну італійського трудового законодавства. Але його головна мета — змінити конституцію Італії та виборче законодавство, щоб можна було переобратися на другий п’ятилітній термін без усяких партійних переворотів і за той час реалізувати більш комплексну програму змін. Його критики, зокрема й із власної партії, вважають, що це небезпечно близько до «одноосібного правління».
Італійський парламент уже змінив виборче законодавство. Конституційна реформа має розглядатися на референдумі восени. Щоб виграти, Ренці потрібна вдала каденція. А місцеві вибори підставили йому підніжку й розвіяли репутацію непереможного, здобуту на європейських виборах 2014-го, коли його партія набрала понад 40% голосів, а інші лівоцентристські організації програли.
Читайте також: The Economist: Велике прибирання
Коли Ренці пояснював незадовільні результати ДП, то зосередився винятково на політиці й особисто на собі, а зовсім не на тому, чи ефективна його стратегія. Він зауважив, що раніше надто багато уваги приділяв урядові, а своїй партії — недостатньо. Тепер це зміниться. Зокрема, сказав Ренці, він «пройдеться з вогнемета» по ДП на півдні, де певних активістів помічено в компрометуючих зв’язках.
Ренці не пояснював невдачі ДП обуренням виборців через млявий вихід Італії з рецесії. 6 червня Банк Італії знизив темпи прогнозованого зростання ВВП цього року до 1,1%. У відповідь від прем’єра пролунали залпи оптимістичної риторики. Судячи з його реакції на місцеві вибори, зміни позиції чекати не варто.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com