Перемовини про тарифи загрожують перерости в заклики до торгової війни. 3 квітня Америка опублікувала список із приблизно 1300 найменувань китайської продукції, які пропонувалося обкласти ввізним митом за ставкою 25%. Уже наступного дня КНР уклала власний список із 106 категорій товарів. «Як каже китайська народна мудрість, треба бути взаємно ввічливими», — заявили в посольстві Китаю у Вашингтоні.
За даними Інституту міжнародної економіки Петерсона, американський список включає китайські продукти загальною вартістю $46 млрд за цінами 2017 року (9% загального товарного експорту до США за 2017-й; див. «Бойові порядки»). У китайському списку — американські товари вартістю приблизно $50 млрд за цінами 2017 року (38% експорту). Цих сум вистачило, щоб 4 квітня спричинити падіння на фондових ринках, хоч індекс S&P 500 невдовзі відновив утрачені позиції.
Читайте також: Принц-розкольник
Поки що списки обох країн не більше, ніж погрози. У наступні два місяці список США буде відкритим для обговорення (крайній термін запровадження тарифів не встановлено). Піднебесна заявила, що чекатиме, доки Америка зробить перший крок. Ще є шанс, що обидві сторони вирішать домовлятися замість починати торгову війну. І хоч американський список було складено у відповідь на нібито крадіжку китайцями інтелектуальної власності компаній із США, Трамп вважає торговий дефіцит із Китаєм окремою образою. Можливо, запровадження мит ще вдасться уникнути, якщо КНР погодиться купувати більше американської продукції.
Але цей обмін ударами не перший. 23 березня Америка запровадила тарифи на імпорт сталі та алюмінію з низки країн, зокрема й Піднебесної. Це спричинило підвищення тарифів на американський експорт до Китаю приблизно на $3 млрд. Очікуються нові заходи у відповідь, коли останній відреагує на окремі американські тарифи на сонячні панелі й пральні машини.
Фахівці з історії торгівлі мають перевагу перед істориками, які вивчають воєнні конфлікти. Кожна сторона торгового диспуту докладно пояснює, які конкретно продукти постраждають. Завдяки цьому аналізувати їхні стратегії легше.
Уведені Трампом тарифи на сталь та алюміній виявилися досить грубими. Вони були спробою захистити одну галузь, перекривши шлях для конкурентів з-за кордону. Це ґрунтувалося на хибному уявленні, що так її вдасться зміцнити. Навпаки, китайські дії у відповідь (й останні американські погрози щодо інтелектуальної власності) уже витонченіші. Замість створення тепличних умов для певної галузі вони повинні підштовхнути торгового партнера до зміни поведінки. Такі дії не самоціль, а засіб.
Американський список, що з’явився нещодавно, спрямований проти продуктів, яким вигідна промислова політика Китаю, зокрема план захоплення панівних позицій у певних стратегічних секторах (Made in China 2025). Під приціл потрапили промислові роботи, двигуни для електромобілів і напівпровідники (щонайменше 90 видів продуктів, зокрема авіаційні деталі й автомобілі, не ввозилися у 2017 році до США, а їхня наявність у списку може бути просто ударом на випередження).
В очах Трампа це може здаватися цілком справедливим. Але бюрократи, які формують протекціоністську політику в торгівлі, повинні знайти компроміс між ударом по іншій країні та захистом власних споживачів. Ще до останнього оголошеного підвищення тарифів деякі з продуктів зникли з американського списку після того, як урядові аналітики визнали їх такими, що, «ймовірно, можуть спричинити збої американської економіки» або «підлягають юридичним чи адміністративним обмеженням». Під час ухвалення остаточного рішення до уваги брали доступність аналогів з інших країн. За оцінкою аналітиків банку Goldman Sachs, лише близько 20% з усіх продуктів, що підпадають під підвищення, увозиться з Китаю (їх частка вища для LED-лампочок, телевізорів, принтерів і ксероксів).
Елемент несподіванки
Деякі моменти американської стратегії виявилися геть неочікуваними. Мінімізація збоїв для бізнесу мала б означати тарифи на готові продукти, а не сировину чи матеріали для них. Деякі компанії, можливо, не усвідомлюють, що їхні постачальники закуповують товар у Китаю, тож ніхто не може передбачити, як вищі затрати на проміжні товари вплинуть на ланцюги постачання.
Дорожчі матеріали й деталі можуть послабити конкурентоспроможність американських виробників порівняно із закордонними суперниками. Утім, хоча дві найбільші за вартістю тарифні лінії в американському списку — це кольорові телевізори й легкові автомобілі, серед імпорту, якому загрожує підвищення тарифів, на споживчі продукти припало менше ніж 20%.
Читайте також: Die Welt: популізм у Європі, можлива торговельна війна із США та вплив російських хакерів
А що ж Китай? У відповідь на американські націнки на сталь та алюміній він визначив тарифи на залізний і сталевий трубопрокат, труби й порожнистий профіль загальною вартістю $0,2 млрд, а також на брухт алюмінію загальною вартістю $1,2 млрд. Це стало повторенням реакції Канади на американський тариф Смута — Говлі 1930 року, коли вона підвищила тарифи на яйця як відплату за аналогічний крок США. Професор економіки Дартмутського коледжу Даґлас Ірвін пише, що частка експортованих Канадою до Америки яєць у період з 1929 по 1932 роки знизилася на 40%. Але частка експорту у зворотному напрямку взагалі впала на 99%. Такі акції помсти повинні показати, що торгові бар’єри ослаблюють промисловість, а не зміцнюють її.
Читайте також: The Daily Signal: Китай займає місце Росії та США в Україні
Опублікований Китаєм 4 квітня список ще зухваліший. Там навіть немає намагань виконувати правила Світової організації торгівлі, зате є спроби тиснути на певні точки американської демократії, зокрема галузі з потужними лобі (як-от авіаційна та соєва), а також на продукти з політично чутливих штатів. Вісконсин — рідний штат спікера Палати представників Пола Раяна й водночас значної частки американських експортерів журавлини. Лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл представляє Кентуккі — батьківщину експортерів американського кукурудзяного віскі. Обидва продукти включені до списку товарів загальною вартістю $50 млрд, яким загрожує підвищення тарифних ставок.
Такі методи спрацьовували раніше. У 2003 році, коли Європейський Союз погрожував встановленням тарифів на американські продукти (зокрема, апельсини) у відповідь на запровадження Джорджем Бушем тарифів на європейську сталь, останній пішов на поступки (у Флориді, одному з найважливіших штатів під час президентських виборів, чимало апельсинових плантацій). Але із заяв Трампа не видно, що він готовий іти на мирову. І про загрозу невдачі він теж, схоже, не здогадується.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com