Але американські та інші союзні війська, які допомогли розгромити «ІД», тихенько їдуть додому, а генерали спаковують інструкції з ведення антитерористичних операцій. Вони заслужили похвали за доблесно виконану роботу. Проте жорстока ідеологія «ІД» не згинула. Одна з її форм приживається в Сахелі й довкола нього.
Навіть у кращі свої часи ця посушлива, рідконаселена смуга землі уздовж південного краю Сахари потерпає від бідності та поганого врядування. Деякі країни поблизу цього регіону, як-от Сомалі або Центральноафриканська Республіка, десятиліттями не знають миру. За останні кілька років у цій гарячій зоні спалахували іскри джихаду. За кількістю жертв джихадисти в Африці вже випередили своїх іракських колег.
Читайте також: Убивці з інвалідністю — резерв «ІДІЛ»
Торік вони вбили близько 10 тис. осіб, переважно цивільних. Для порівняння: в Іраку та Сирії загинуло близько 2 тис. цивільних. Та й самих терористів на континенті вже більше. Так звана Західноафриканська провінція «Ісламської держави» (ISWAP), нігерійське джихадистське угруповання зі зв’язками з «ІД», налічує близько 3,5 тис. бойовиків. Це, мабуть, більше, ніж початкова «ІД» має сьогодні в Іраку та Сирії. Воно намагається створити «халіфат» у віддалених прикордонних містечках.
До самого Сахелю і назад
Стомлені війною західні виборці не мають бажання знову вплутуватися в конфлікти у далеких краях. І наразі загроза інтересам Заходу з боку Сахелю не така велика. Але вона зростає. Джихадисти, пов’язані з «Аль-Каїдою» та «ІД», нападають на посольства західних держав, готелі та об’єкти нафтової промисловості в Сахелі. Деякі з них, що мають зв’язки із цим регіоном, вчиняли теракти і в Європі. У терориста-смертника, який забрав 23 людських життя в Манчестері 2017 року, були зв’язки з Лівією. Те саме стосується теракту на різдвяному ярмарку в Берліні 2016-го, коли загинуло 12 осіб. Загроза таких атак зростатиме, якщо джихадистам дозволити утримувати території і влаштовувати там свої табори, як це робила «Аль-Каїда» в Афганістані до 11 вересня 2001 року. Крім того, джихадизм у Сахелі дестабілізує країни з найшвидшими у світі темпами зростання населення. Якщо їх охопить хаос, Європу заполонять мільйони нових біженців.
Причини наростання джихадизму в Африці пов’язані з незадовільним урядуванням, що підсилюється демографічним тиском і змінами клімату. У корумпованій, здирницькій державі обіцянки релігійної справедливості з боку повстанців звучать заманливо. Допомогти ззовні можливостей мало. Уряди країн Африки повинні самі почати виконувати свої обов’язки.
Читайте також: Покоління третьої чеченської
Проте зовнішня допомога може стримати джихадистів, не дати їм захоплювати території або створювати щось схоже на державу. Це можна зробити невеликими зусиллями, скромними людськими ресурсами, помірним коштом. Франція вже має близько 4,5 тис. своїх військових в Африці, США — до 6 тис. Це не такі значні сили у величезному регіоні. Але вони дають потужний ефект завдяки підготовці, підтримці та забезпеченню важливими розвідувальними даними африканських регулярних військ, які переважно й залучені до бойових операцій.
Західні сили допомагають не дати розсипатися крихкому регіону. На жаль, президент Дональд Трамп, схоже, не вважає це пріоритетом. Після загибелі чотирьох американських солдатів у Нігері в жовтні американським військам наказано менше ризикувати. Командири отримали розпорядження спланувати можливе скорочення до 50% чисельності спеціальних сил, відряджених до регіону. Усе свідчить про те, що Трамп ось-ось повторить помилку Білла Клінтона. Той вивів війська із Сомалі у 1993 році, щойно по телевізору показали загиблих американців. Згодом Сомалі охопила анархія, країна стала прихистком для джихадистів та піратів. Не дати Сахелю розвалитися легше, ніж збирати його потім докупи. Західні війська здатні убезпечити від катастрофи. Потрібно і далі платити страхові внески.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com