Комуністична партія Китаю любить змальовувати загрози, з якими стикається під час свого правління, малозрозумілими термінами. Упродовж останніх трьох десятиліть вона боролась із загрозою «буржуазної лібералізації» (чим змусила багато кого замислитися: а чи існує якийсь прийнятний пролетарський її різновид?) і воювала проти «мирної еволюції» (чомусь щоразу більш небезпечної, на відміну від «реформ і відкритості»). Тепер очільник КНР Сі Цзіньпін воює з «історичним нігілізмом» — загрозою так само незрозумілою, як і (на його думку) серйозною. Нещодавно Державне агентство новин попередило, що в Китаї кипить і вирує ціла прихована підводна течія такого «нігілізму». Якщо не вдасться його придушити, вважають політики, то все може закінчитися колапсом у дусі радянського.
За кілька днів до того як 350 партійних керівників найвищого рангу зібралися минулого тижня в Пекіні на свій таємний конклав (який відбувається традиційно восени), на партійному сайті з’явилася добірка публічних висловлювань Сі Цзіньпіна про проблему «нігілізму» (під загадковим заголовком «Сі Цзіньпін: в історії не може бути порожнечі»). Газета «Женьмінь жибао», головний рупор партії, відзначила початок цієї зустрічі коментарем, приправленим згадками про уроки історії, зокрема й розпад Комуністичної партії Радянського Союзу.
Партійним жаргоном «історичний нігілізм» — це фраза, яка описує заперечення «неминучого» руху Китаю до соціалізму (нині вважають, що країна перебуває на початковому його етапі). Цей термін увійшов у моду серед партійних чиновників після придушення протестів на площі Тяньаньмень у 1989 році. Цзян Цземінь, який тоді очолював партію, оголосив «історичний нігілізм» однією з кількох ідеологічних хиб, які «серйозно розмивають» політсилу. До інших, очевидніших, належало прагнення свободи й демократії. Згадавши риторику Цзян Цземіня про «нігілізм», Сі Цзіньпін подає сигнал, що партія та її влада знову можуть опинитися під загрозою, якщо не зміцнити контроль над тим, як трактують історію.
Проти течії
Що ж такого роблять «нігілісти», що так непокоїть китайських лідерів? Головною турботою Цзян Цземіня був трансльований 1988 року документальний телесеріал «Річкова елегія», у якому Китай зображено країною, котру тягнули донизу роки відсталості й консервативна зацикленість на собі та своїх проблемах. Програми викликали запеклі дебати серед інтелектуалів про те, як реформувати Китай, що спричинилося до заворушень наступного року.
Читайте також: The Economist: Китайські комуністи спекулюють на минулому, щоб виправдати свої нинішні амбіції
Останніми роками громадськість не стикалася з розмірковуваннями над історією, які схвилювали б її так сильно, як «Річкова елегія» напередодні Тяньаньменя. Але постійно з’являються статті, які відхиляються від партійної версії історії. Якісь матеріали виходять в офіційних журналах, більш викривальні циркулюють у друкованому самвидаві та інтернеті. Серед них розслідування китайським журналістом голоду 1958–1962 років, коли загинули десятки мільйонів осіб, і розповіді про жахіття «культурної революції» 1960–1970-х.
Сі Цзіньпін вбачає в таких матеріалах виклик легітимності правління партії. Уже 2013-го вона видала таємні розпорядження (які згодом просочилися назовні) своїм членам: пильнувати за «історичним нігілізмом». Наступного року Сі Цзіньпін заявив, що важливим фактором у розпаді КПРС був «історичний нігілізм», зокрема критика Лєніна і Сталіна. Він вважає, що схожі нападки відбуваються на спадок Мао.
Журнал «Яньгуан чуньцю», який спеціалізується на історичній критиці, нещодавно став найпомітнішою наразі жертвою кампанії Сі Цзіньпіна. На превеликий жах ліберальної аудиторії, це видання в липні захопили консерватори; бунтівна редакція звільнилася з роботи. У 2014 році «Яньгуан чуньцю» опублікував статті, які зухвало заперечували партійну лінію щодо «історичного нігілізму». В одній із них ішлося про те, що КПК слід зосередитися на боротьбі з діячами, які намагаються оживити «давні мрії «культурної революції», інакше кажучи, прищемити натомість затятих маоїстів.
На допомогу собі Сі Цзіньпін підключив судову систему. 19 жовтня Верховний суд скликав прес-конференцію для ознайомлення громадськості зі своїм поглядом на судові справи, які державні ЗМІ пов’язують із «історичним нігілізмом». І в одній із них — наказав історикові Гун Чженькуаю вибачитися за те, що піддавав сумнівам партійну версію історії про п’ятьох солдатів-комуністів, які в Другу світову стрибнули зі скелі, аби не здаватися японцям. Гун Чженькуай стверджував, що два з них могли просто підсковзнутися.
Читайте також :Китай може відродити політику Мао Цзедуна
Інші справи більше скидалися на чорний гумор: у вересні суд зажадав вибачень від виробника безалкогольних напоїв JDB Group та блогера Сунь Цзє за твіти про героя корейської війни, який обгорів до смерті. Сунь Цзє назвав його «шашликом». Компанія JDB Group жартома запропонувала безплатні напої для «шашличної» Сунь Цзє, якби той її відкрив. На прес-конференції представник Верховного суду сказав, що винуватці намагалися «підірвати основні соціалістичні цінності».
Були й інші приклади: у 2013 році на кілька днів заарештували блогера, котрий ретвітнув пост про солдатів (тих, що стрибнули зі скелі), які залякували місцевих цивільних жителів; іще чотирьох притягли до відповідальності того самого року за сумніви стосовно ощадливості Лей Феня, іншого бійця-героя (двох із них пізніше посадили за публікацію цих та інших «чуток» в інтернеті); телеведучого Бі Фуцзяня звільнили з роботи за жарти про Мао на приватній вечірці.
Сі Цзіньпін виправдовує свою пильність, цитуючи слова одного китайського реформатора ХІХ століття: «Щоб знищити країну, спочатку треба викорінити її історію». Сі Цзіньпін вважає це попередженням: переписування історії може закінчитися катастрофою. Утім, сама партія виявляє небезпечну наполегливість у справі її стирання.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com