За допомогою слайд-шоу з мапами й графіками (щоб показати, чому саме ізраїльські збройні сили все ще найкращі в регіоні) генерали продемонстрували, як успішно вони знищували іранські цілі в Сирії та не дали Хамасу погрожувати Ізраїлю з Гази. При цьому вони готували свої бойові підрозділи до ведення повномасштабної війни, якби виникла така необхідність.
Але один військовий усе-таки зміг зіпсувати свято. Генерал-майор Іцхак Брик звільнився зі служби ще 1999-го, але останній десяток років працював армійським омбудсменом. Минулого місяця він надіслав Кабінету міністрів і кільком членам Кнесету (ізраїльський парламент) таємний рапорт із попередженням, що збройні сили країни, особливо сухопутні війська, не готові до великої війни.
Зачеплений за живе цими звинуваченнями, авторитетний начальник Генерального штабу генерал-лейтенант Ґаді Айзенкот у відповідь заперечив, що армія, яку він очолює майже чотири роки, справді готова до бою, а її підрозділи пройшли безпрецедентну кількість навчань із бойовими стрільбами. Обидва опоненти стверджують, що їхні оцінки базуються на даних із перших рук і безпосередніх польових враженнях. Однак часте залучення армії до проведення операцій із внутрішньої безпеки підірвало її підготовку до масштабної війни. За словами одного з польових командирів середньої ланки ЦАГАЛ, «це правда, що темпи навчань підвищилися», але багато з них були зірвані або скасовані «терміновими викликами через заворушення палестинців у Газі або на Західному березі».
Читайте також: Перемогти всупереч усім
Чи має якесь значення те, що збройні сили Ізраїлю не дуже готові до великої війни? Хоча видається так, що нині, навіть коли країна перебуває ще далі від досягнення мирної угоди з палестинцями, регіон рідко був таким безпечним, ніж будь-коли за минулі 25 років після підписання «Декларації про принципи» в Осло. Двоє з колишніх смертельних ворогів, Єгипет і Йорданія, перетворилися на союзників. Сирія пошматована громадянською війною. Лише на кордоні з Ліваном Ізраїль має сильного ворога в особі «Хезболли». 2006 року це збройне формування й політична партія в одному поставила Ізраїлю пат у війні на кордоні. Зараз її бійці, загартовані в сирійській війні на боці режиму, стали досвідченими ветеранами. Офіцери ЦАГАЛ неофіційно визнають, що сили «Хезболли» мають більше бойового гарту, ніж їхні власні.
Ці сумніви в підготовленості армії з’явилися в дуже недоречний для генералів час. ЦАГАЛ збирається втілювати контроверсійний план зі скорочення тривалості обов’язкового 32-місячного призову для чоловіків і пропонує натомість привабливі контракти ключовому персоналу, який ЦАГАЛ хоче втримати надовше. Критики кажуть, що це підриває дух ЦАГАЛ як «народної армії».
Водночас генералів заскочив зненацька прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу, який запропонував свою власну програму «ЦАГАЛ-2030». Вона передбачає підвищення видатків на ракети дальнього радіуса, кібервійни й збирання розвідувальних даних замість нарощування сухопутних сил. Нетаньягу, який 50 років тому служив офіцером сил спецпризначення, нерідко висловлює роздратування великими важкоозброєними підрозділами регулярної армії й завжди вимагає збільшення фінансування для високотехнологічної розвідки, спеціальних підрозділів і військово-повітряних сил.
Читайте також: Еліав Бєлоцерковські: «Ми намагаємося допомогти Україні в тих сферах, де маємо досвід»
Відзначаючи цього року 18–19 вересня Йом Кіпур, День Очищення, ізраїльтяни, можливо, згадували свою національну травму 1973 року. Тоді лідери Ізраїлю не прислухалися до попереджень керівника Моссаду, ізраїльської розвідувальної служби, про плани сусідніх арабських армій атакувати Ізраїль на найбільше юдейське свято. Країна виграла ту війну, але зазнала важких утрат. Було підірвано й упевненість у собі. Це може бути нагадуванням про те, що навіть найкраща розвідка безсила, якщо за нею не стоїть мудре керівництво й добре підготовлене військо.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com