Кодзі Танака любить свою роботу в технологічній компанії в Токіо. У вільний час він ходить у спортзал або на масаж шіацу, щоб зняти біль у м’язах. Йому подобається обідати з друзями. «Напевно, колись мені захочеться завести родину, але в мене немає кар’єрних амбіцій, — каже він. — Мене цілком влаштовує нинішнє життя».
Японська молодь оживає. Опитування свідчать, що молоді японці менш щасливі, ніж їхні однолітки в інших розвинутих країнах. Самогубство й досі залишається основною причиною смерті серед 15–39-річних. Але порівняно зі старшим поколінням у часи їхньої юності серед 15–29-річних японців більше задоволених життям. Гарна новина для країни, де слово «молодь» не без причини зазвичай асоціюється з похмурими образами лузерів: хікікоморі (соціопатів) і отаку (ботанів). Для зростання відсотка задоволених життям є кілька причин. Почасти тому, що через вартість нерухомості більше молоді залишається жити з батьками. Соціолог Масагіро Ямада називає їх «неодруженими паразитами». За житло платити не потрібно, отже, з’являються вільні кошти. «Чудово, що мені не доводиться готувати собі їжу», — тішиться Косуке Ямавакі, працівник фермерського кооперативу Japan Agriculture в містечку Сіманто на острові Сікоку, найменшому з чотирьох основних у Японії. Можливо, жити разом із батьками вже в дорослому віці — не ідеальний варіант. Але стосунки в родинах, схоже, покращуються. «Сім’я перестала асоціюватися з батьком чи іншим родичем, який вас постійно лає», — вважає Масаюкі Фудзімура, соціолог (уже трохи сивий) Софійського університету в Токіо. «Батьки стають лагіднішими, особливо народжені в ліберальні 1960-ті».
Як у японського Бога за пазухою
Інші сторони життя теж стали приємнішими. На кожному розі можна знайти супермаркети 7-Eleven (чи іншої мережі), де молоді японці купують усе, що завгодно, — від канцприладдя до готового обіду (який можна розігріти та з’їсти на місці), можна погортати комікси манга та купити квитки на бейсбольний матч. Хоча швидке економічне зростання залишилося в минулому, вони вдячні за досі високий рівень життя й за те, що його вартість (за винятком житла) залишається доступною. Вони не носять дизайнерський одяг і віддають перевагу дешевому японському бренду UNIQLO. Їхня мрія — не купити собі BMW чи поїхати на гірськолижний курорт, а просто поласувати десертом, аби тільки він був достатньо фотогенічним, щоб запостити в Instagram. Розповідаючи про те, що викликає відчуття задоволення життям, молоді японці часто згадують свої смартфони. «Я можу знайти все, що завгодно, де завгодно та коли завгодно», — каже Юрі, 18-річний студент університету.
Читайте також: Дивіться, хто прийшов!
Молоді японці, як і їхні однолітки в усьому світі, менше п’ють і менше кохаються, ніж попередні покоління в такому віці. Вони набагато менше займаються сексом, ніж їхні американські однолітки. Близько 40% японців у віці 34 роки все ще незаймані, тоді як в Америці 90% чоловіків і жінок у віці до 22 років вже мали статеві стосунки.
Але японських хлопців і дівчат це мало турбує. Японці часто кажуть, що мати подругу надто велика морока, бо жінки сподіваються, що чоловік платитиме за все, і вимагають «почуттів». Жінки ж кажуть, що чоловікам бракує амбіцій. Незаміжня 22-річна Маю Касе вважає, що мати хлопця «було б непогано, якщо він трапиться». Але, додає вона, «я не намагаюся будь-що знайти пару». Як і попередні покоління в цьому віці, молоді японці все ще відчувають себе самотніми. Та соціолог Норітоші Фуруїчі каже, що друзі роблять молодих людей щасливішими, ніж партнери.
У японському суспільстві й досі панує складна система правил та умовностей. Проте вони вже не такі суворі, як колись. У декого це викликає розгубленість. «Ми не бачимо чіткого шляху, адже є так багато варіантів», — зізнається 25-річна Ріє Іхара з острова Сікоку, яка прагне «стабільного звичайного життя». Утім, мало хто хотів би жити за суворими правилами старшого покоління. «Тоді був лише один вибір — стати трудоголіком», каже 25-річний комік Саку Янаґава. 28-річний пекар Шо Ямадзакі, який недавно відкрив власну компанію в Токіо, вважає цей повзучий індивідуалізм корисним для японської молоді. «Ми можемо втілювати свої мрії», — каже він.
Читайте також: Мріяти чи розчаровуватися. Чим живе молодь сучасного Арабського світу
Але є й зворотний бік медалі. Фуруїчі думає, що молодь задоволена своїм життям, зокрема, саме тому, що в неї немає якоїсь особливої перспективи. Вона живе сьогоднішнім днем. За даними опитування 2013 року, лише дві третини японців у віці від 13 до 29 років вважали, що будуть щасливими, коли їм буде 40. Для порівняння: у шести інших розвинутих країнах таких було більше ніж 80%. Поза сумнівом, молодих японців чекає непевніше майбутнє, ніж було в попередніх поколінь. Роботу знайти все ще досить легко, не в останню чергу завдяки зменшенню чисельності населення. Але колись поширена система пожиттєвої гарантії працевлаштування стає рідкістю. Набагато більшій частині японців працездатного віку доведеться працювати неповний день або на тимчасових роботах. Їм також, імовірно, важче буде одружуватися та заводити дітей, попри те що більшість прагне до цього. (Шлюб залишається головною формою родини в Японії, і дуже мало дітей народжується в неодружених батьків.) Частка японців, які до 50 років залишалися неодруженими, зросла з 5% у 1970 році до 19% у 2015-му.
Молоді люди дуже добре усвідомлюють, який соціальний та економічний тягар ляже на їхні плечі. Японці віком 65 років і старші вже становлять 28% населення, що майже вдвічі перевищує частку 15–29-річних. До 2065-го ця вікова група, за прогнозами, збільшиться майже до 40%. Соціальна система ледве встигає забезпечувати всіх. Проведене у 2015-му рекламною компанією Dentsu дослідження показало, що японців віком під 30 років більше непокоїть життя після виходу на пенсію, ніж працевлаштування.
Читайте також: Покоління міленіалів: змінити світ/зробити селфі
Комік Янаґава боїться, що його однолітки погоджуються на менше, ніж варто. «Наші люди хочуть жити «як усі»; вони підлаштовуються до умов, — вважає він. — Нам треба більше прагнути ризику й не боятися невдач, особливо в молодості».
Йохеї Гарада, директор Молодіжного дослідницького центру при рекламній фірмі Hakuhodo, налаштований оптимістичніше. Він називає нинішніх хлопців і дівчат саторі седай — «просвітленим поколінням»: як Будда, вони уникають великих надій і шукають щастя в простому. Можливо, це і є шляхом до нірвани.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com