На «антисаміті» лідерів європейських націоналістів у німецькому місті Кобленц 21 січня блукали два привиди: Анґели Меркель і Дональда Трампа. Для понад тисячної аудиторії запрошених, більшість із яких прибічники протестної партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН), Меркель уособлює весь негатив і загнивання в Європі: відірваність від людей, елітарність і засліплення проблемами іммігрантів (виступи промовців увесь день раз по раз переривало скандування «Меркель геть!»). Натомість енергетика недавньої інавгурації Трампа пронизувала й заряджала всю програму. «Торік вітер почав змінюватися, — сказав лідер нідерландської Партії свободи Геерт Вільдерс. — Він приніс нам перемогу Дональда Трампа!» Слухачі вибухнули оваціями і схвальними вигуками, адже якщо Америка може, то чом би не змогла і Європа?
У Кобленці зустрілися лідери популістських, націоналістичних партій із Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів та інших країн під гаслом «Європа націй і свободи» (так називається їхнє політичне об’єднання в Європейському парламенті). Той з’їзд був незвичним уже сам собою: ці групи давно не могли знайти спільний знаменник через чвари та особисті конфлікти. Але тепер вони на вершині хвилі успіху, а кілька політсил із цієї когорти навіть мають провідні позиції в опитуваннях громадської думки й бачать себе в авангарді руху.
Теми для обговорення були зі звичного репертуару: від нападок на безвідповідальні еліти й розгромної критики Брюсселя до поширення паніки з приводу темпів народжуваності в Африці. Вільдерс, який не так давно мало не опинився за ґратами через провокування расової дискримінації, видав типову для себе й повну недоречностей філіппіку проти іммігрантів, заявивши в один момент, що біляві європейки дедалі більше бояться показувати на людях своє волосся, аби на них не напали іммігранти. За цією інвективою проглядалося зародження погляду на Європу як на консорціум суверенних держав, що вільні від політкоректних еліт і прискіпливих чужоземців. Помітні були енергійні спроби створити атмосферу інтернаціоналізму; промови супроводжувалися субтитрами, а приміщення прикрашала ціла веселка прапорів різних держав. За межами конференц-зали відвідувачі швидко пояснили парадокс інтернаціоналістського з’їзду націоналістів.
Представникам АдН втішно чути, як закордонні політики виголошують погляди, співзвучні з їхніми. «Це дає нам відчуття, що ми не одні», — сказав гість із Гессена, який приїхав до Кобленца на машині з вісьмома друзями; усі погоджувалися з тим, що німецька преса перекручує їхні слова й змушує їх почуватися паріями.
Це була важлива поява для АдН, підтримка якої останнім часом стагнує десь між 12% і 15%. Дехто з партійних очільників вважає економічний курс лідерки французького «Національного фронту» Ле Пен надто близьким до дирижизму, і їм не дуже подобалося бачити свою Фрауке Петрі з нею на одній сцені. Але більшість зійшлася на тому, що героїнею дня стала Ле Пен. Вона надихнула аудиторію (переважно середнього віку) закликом до «патріотичної весни», назвавши цей з’їзд революцією правих, яким належить майбутнє. На відміну від інших лідерів їй вдалося вибудувати емоційний зв’язок з аудиторією.
«Антисаміт» постав на ґрунті невдоволення мейнстримною політикою, а не чогось, що бодай віддалено нагадувало б політичну програму. Але лідери партій, що взяли в ньому участь, цим не перейматимуться. Навряд чи політсили, які вони представляли в Кобленці, здобудуть владу на наступних виборах у своїх країнах (хоча перемоги Ле Пен виключати не можна). Утім, їхній вплив уже відчутний. 23 січня прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте написав до кількох видань «відкритого листа», у якому натякнув: усім, кому не до вподоби голландські цінності, краще виїхати з країни. Франсуа Фійон, фаворит президентських виборів, які відбудуться навесні у Франції, заявив, що його країна закрита для біженців. Самі Вільдерс і Ле Пен не могли б сказати краще.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com