Коли Дональд Трамп вирушав у свою першу в ролі президента закордонну поїздку до найбільш нестабільного й небезпечного у світі регіону, деякі оглядачі занепокоїлися. Проте виявилося, що близькосхідний етап дев’ятиденного першого турне Трампа став поки що одним із найспокійніших періодів його президентства. Утім, зближенням із Саудівською Аравією та сунітами, а також віддаленням від Ірану й шиїтів американський президент не розрядив, а тільки збільшив напруженість у цьому багатостраждальному регіоні.
В Ер-Ріяді, куди Трамп прибув 20 травня, він спробував перезавантажити відносини з мусульманським світом, що стали дуже натягнутими через його ісламофобську риторику. «Думаю, іслам ненавидить нас», — сказав він торік, закликавши до тотальної заборони на в’їзд до США для мусульман. Але у промові 21 травня Трамп заявив, що протистояння екстремізмові — це «боротьба між добром і злом», а не «між різними релігіями». Поклавши вину за більшість проблем регіону на тероризм, він закликав присутніх на зустрічі лідерів мусульман-сунітів вигнати екстремістів. «Проженіть їх», — повторив він п’ять разів.
Цей заклик було сприйнято на «ура». Слухачі (переважно автократи й диктатори) розсипались у лестощах. «Ви унікальна особистість, здатна зробити неможливе», — сказав єгипетський президент Абдель Фаттаг аль-Сісі. «Згоден», — відповів Трамп, настрій якому могли підняти велетенські його ж таки портрети, розвішані господарями по всьому Ер-Ріяду. Він дав зрозуміти, що на відміну від свого попередника не тиснутиме на арабських лідерів у таких питаннях, як права людини, якщо тільки вони дійдуть згоди стосовно безпеки й торгівлі. «Ми тут не для того, щоб читати лекції», — сказав він.
Читайте також: Океан незгоди. Випробування трансатлантичних відносин
Трамп оголосив про продаж Саудівській Аравії військового обладнання на $110 млрд, відкриття в Ер-Ріяді нового центру для боротьби з екстремістською ідеологією і ще одного, який боротиметься проти фінансування терористів. Але за усмішками ховалася напруженість. Королівство, яке Трамп колись назвав «найбільшим у світі спонсором тероризму», витрачає мільярди доларів на поширення свого ультраконсервативного різновиду ісламу. Хтось вважає стратегію Трампа короткозорою: арабські автократи пропонують стабільність, «але тільки завдяки жорстокому придушенню незгодних, чиє обурення зрештою породжує нових терористів», каже Мустафа Акйоль з американського Коледжу Веллслі.
Трамп догодив господарям зустрічі.
Але при цьому й посилив міжконфесійну напруженість, звинувативши їхнього суперника — Іран — у більшості проблем регіону. «Від Лівану до Іраку та Ємену Іран фінансує, озброює і навчає терористів, бойовиків та інші екстремістські угруповання, які сіють руйнування і хаос у регіоні», — сказав президент. Значною мірою ця критика обґрунтована, але факт залишається фактом: більшість джихадистів на Близькому Сході — суніти, а не шиїти. Крім того, коли Трамп відвідував Ер-Ріяд, іранці переобирали президентом відносно поміркованого Гасана Ругані. «Іран відразу після реальних виборів розкритикований [Трампом] у тому бастіоні демократії та поміркованості», — написав міністр закордонних справ Ірану в Twitter, натякаючи на Саудівську Аравію.
Багато в чому візит Трампа до Ер-Ріяда відображає спробу відмежуватися від зовнішньої політики Барака Обами, який 2015 року домовився з Іраном за президентства Ругані про обмеження ядерної програми в обмін на зняття санкцій. Така переорієнтація не сподобалася саудитам, які влаштували Обамі прохолодний прийом під час його останнього візиту до королівства. Трампа, навпаки, король Салман зустрів пишною процесією з танцями, шаблями й загадковою світною кулею.
Проте реально змінилося менше, ніж може здаватися. Трамп поки що не розірвав ядерного договору з Іраном, який раніше називав «найгіршою угодою в історії», але який, за словами його Адміністрації, Тегеран виконує. Перед самим прильотом до Ер-Ріяда він скасував (окремі) санкції проти Ірану. А ще, як і Обама, Трамп заявив, що уникатиме «раптових втручань» у справи регіону. Значна частина контрактів на продаж зброї, якими так пишається Трамп, — це результат перемовин за президентства Обами. Проте останній призупинив дію багатьох пунктів пакета домовленостей, оскільки побоювався, що американською зброєю вбиватимуть цивільне населення в Ємені й що вона може підхльоснути гонку озброєнь з Іраном.
І більше нічого?
22 травня Трамп прибув до Ізраїлю. Ще до інавгурації він говорив про бажання домогтися, за його словами, «абсолютної домовленості» — миру між Ізраїлем та Палестиною. Проте не розкрив подробиць того, як саме це зробити. Під час візиту він не раз згадував на публіці «рішення двох держав», за яким Ізраїль і Палестина мали б визнати одне одного суверенними країнами.
Читайте також: Спочатку фінанси, потім оборона
Нічого Трамп не сказав ні про будівництво Ізраїлем поселень на окупованому Західному березі, ні про залізний контроль над життями палестинців там і в Секторі Гази. У Вифлеємі Трамп повчав главу Палестинської автономії Магмуда Аббаса: «Мир ніколи не зможе вкорінитися там, де насильство толерують, фінансують і навіть винагороджують». У виступах в Єрусалимі він обмежився розпливчастими банальностями про те, як «й ізраїльтяни, й палестинці намагаються дати своїм дітям надію в житті».
Ізраїльські та американські політики стверджували, що на закритих перемовинах президент США наголошував на тому, що має серйозні миротворчі наміри. Але принаймні поки що його, схоже, влаштовує, аби з нюансами обидві сторони розбиралися самі. Багато оглядачів сподівалися (мабуть, наївно) на якісь ознаки посилення тиску на Ізраїль, щоб домогтися компромісів. Трамп ніяк на таке не натякав.
Але він таки зробив одну поступку палестинцям, що, напевно, розчарувала «яструбів» у владній коаліції. Трамп підкреслено ігнорував прохання фактично визнати суверенітет Ізраїлю над східною частиною Єрусалима (у червні від моменту її захоплення виповнюється 50 років). Ізраїльських політиків не запросили відвідати разом із ним храм Гробу Господнього й Західну стіну Старого міста в Єрусалимі. Не виказав Трамп також наміру виконати свою передвиборчу обіцянку й перенести американське посольство з Тель-Авіва до Єрусалима.
І все-таки в його заявах під час цього короткого (менше ніж доба) візиту було чимало такого, що для Нетаньягу звучало як музика. Він розхвалював «незламний дух» і «здобутки єврейського народу», згадував про «спільні цінності» Ізраїлю та Америки. І пообіцяв: хоча «іранські лідери звично закликають до знищення Ізраїлю, але з Дональдом Дж. Трампом цього не буде. Повірте мені».
В одному з виступів Трамп відійшов від сценарію і протиставив свою підтримку Ізраїлю прохолодному ставленню попередньої Адміністрації. Сказав, що між ними «величезна й чудова різниця». За президентства Обами, незважаючи на його непрості особисті взаємини з Нетаньягу та їхні глибокі розбіжності щодо угоди з Іраном, Ізраїль одержував небувалу за обсягом військову підтримку США і доступ до розвідданих. Але Адміністрація Обами невтомно працювала також над розвитком дипломатичного процесу з палестинцями, хоча й безрезультатно. Щедра похвала й розпливчасті обіцянки Трампа означають, мабуть, що Нетаньягу може розслабитися: тепер опиратися не потрібно.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com