Якщо зайти на останній поверх вежі Axel Springer у Берліні, здається, ніби потрапив в епоху, що давно минула. «Журналістський клуб» німецького медіа-видавця — обшита деревом кімната, заставлена стелажами зі старовинними книжками та шкіряними кріслами, обвішана класичними картинами. «Це символ», — каже гендиректор концерну Матіас Депфнер.
Наскільки цей символ актуальний, незрозуміло. Адже бізнес Axel Springer стрімко змістився з друкованих ЗМІ (хоча йому досі належать Bild та Die Welt — дві провідні щоденні газети Німеччини) у цифрове поле. У 2000 році він майже не заробляв на цифровому сегментіа. На кінець 2016-го останній забезпечив понад 72% операційного доходу концерну. Його доходи зросли на 37% — від €434 млн у 2006-му до €596 млн у 2016-му.
Чотири роки тому Axel Springer продав кілька газет і журналів. Зокрема, Hamburger Abendblatt та Berliner Morgenpost за $1,2 млрд. У 2015-му він ледь не купив британську газету Financial Times, що має потужну присутність в інтернеті, але поступився японському фінансовому виданню Nikkei, яке виклало за угоду $1,1 млрд. Подейкують, що акціонери від того зітхнули з полегшенням.
Читайте також: Український стартап залучив $110 млн іноземних інвестицій
Утім, перелік придбань Axel Springer у цифровому сегменті за останній десяток років розрісся до 150 найменувань. Наприклад, одна з популярних тематичних платформ у його власності — найвідвідуваніший у Німеччині сайт із пошуку роботи StepStone. Інші подібні сайти у власності концерну — майданчики, де продаються ненові автівки, рекламується житло на відпустку, вакансії чи нерухомість. В Axel Springer найприбутковіша колекція таких платформ. Ще один його великий бізнес — Idealo, популярний сайт із порівнянням цін та підказками для економних господинь.
Серед останніх іноземних поповнень BusinessInsider, виключно цифровий новинний сайт, відомий клікабельними заголовками і фішками на кшталт «Найкрутіші люди Кремнієвої долини віком до 40-ка», та eMarketer, нью-йоркський ресурс, що збирає і публікує дані цифрового ринку. Торік Axel Springer спільно з південнокорейським Samsung заснував сервіс мобільних новин Upday — тут алгоритми і люди-редактори створюють персоналізовані новинні стрічки для користувачів.
З будівлі концерну в Берліні видно її акселератор для стартапів. Це спільний проект із Plug and Play — компанією з Кремнієвої долини, що на початкових етапах працювала з Google і PayPal. Його завдання — допомагати концерну аналізувати потенційно революційні проекти на ранній стадії, які Axel Springer може тоді придбати або за якими варто спостерігати. Останнім часом концерн також почав робити прямі інвестиції в невеличкі американські стартапи на кшталт Thrillist.com (сайт про життя і стиль для молодих чоловіків). Також у квітні він придбав малесенькі пакети в таких велетнях, як Airbnb (сайт із пошуку та оренди житла) та Uber (сервіс таксі).
Читайте також: Екосистема з мікрокліматом. Хто створює ізраїльські стартапи й на кого вони орієнтовані
Таке розмаїття інвестицій спантеличує. Професор Мюнхенського університету Людвіґа — Максиміліана Ніл Турман, котрий спеціалізується на медіа, каже, що Axel Springer має максимально прозоро звітувати про компанії, у яких йому належить частка. Нерідко видання групи друкують відповідні примітки в статтях про її фінансові інтереси, але в деяких матеріалах таких приміток немає, зазначає він.
Участь Axel Springer у конкурсі за Financial Times підкреслює той факт, що попит на традиційну журналістику тримається. У січні група запустила нову виключно друковану газету Fussball Bild — це перша спортивна щоденка в Німеччині. Але в більшості друкованих видань, які входять до концерну, наклади стабільно падають. Загальний щоденний обіг Bild із 2006-го по 2016-й зменшився удвічі — від 3,8 до 1,9 млн. Інвестуючи в цифрові платформи оголошень і реклами, Axel Springer купив собі час на те, щоб спробувати врятувати традиційний новинний бізнес, стверджує медіа-аналітик Катя Ріфлер. Якщо стартапи допоможуть у цьому нелегкому завданні, їх можуть навіть якось запросити до «Журналістського клубу».
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com