Видання відзначає, що історично найближчою до сучасної Литви країною Східної Європи є Білорусь, однак це не відміняє того факту, що остання перебуває під впливом натхненного радянською епохою авторитаризму. Прикладом останнього є порушення прав людей, причетних до Європейського гуманітарного університету – білоруського вищого навчального закладу, що, після примусового закриття у 2004 році, переніс свою діяльність до литовської держави. Білоруська пропаганда звинувачує ЄГУ у вихованні опонентів, навіть «терористів». Викладачі та студенти університету періодично потерпають від переслідування з боку КГБ, особливо під час виборів.
Як повідомляє Economist, наразі битва за Білорусь видається програною – залишається лише надія, що на неї вплинуть можливі політичні зміни сусідньої України. Загалом зближення з Україною в очах Литви є великою перемогою: «У Вільнюсі полюбляють цитувати Збігнєва Бжезінськи, колишнього американського радника в галузі безпеки, який одного разу заявив, що допоки вона домінує над Україною, Росія лишатиметься імперією, що не може бути демократичною».
Литовські політики вважають, що ЄС діє по відношенню до України надто жорстко. Вони переконані, що підписання Угоди про асоціацію має відбутися незалежно від того, чи дадуть свободу Тимошенко, чи ні. Що ж до ратифікації, то ця процедура, на їх думку, може бути відкладена до виконання вимог ЄС.
Стосовно ж успіху кампанії з підписання Угоди в цілому, європейські посадовці у Києві заявляють: Віктор Янукович схиляється до Європейського Союзу, однак не розуміє у повному обсязі, яких змін вимагає від нього такий вибір. За висловом одного з них, український президент має надати перевагу багатому російському обіду з великою кількістю горілки й ризиком виявити, що його спіймали, а його машину викрадено, або ж нудному брюссельському сандвіч-ленчу, що передбачає довіру та стабільність на довший період часу.
Згідно зі статтею Economist, «якби європейські лідери показали, що кордони ЄС не будуть назавжди закріплені на заході від Вільнюса, вони зробили б цим багато добра, можливо, навіть для Білорусі».