Якби якогось члена парламенту від опозиції попросили описати ідеальне тло для парламентських канікул, він точно вибрав би місяць, який щойно пережила Тереза Мей. Два найважливіших міністри кабінету подали у відставку. Плани прем’єрки щодо Brexit не дістали жодної підтримки. На місцях торі почали вимагати її відставки. Стомлений уряд дихав на ладан.
Але навіть коли уряд тріщав по швах, у таборі лейбористів панував ще більший розкол. Скандал довкола антисемітизму увійшов у найгарячішу фазу: тіньовий кабінет відкрито збунтувався проти ультралівого лідера лейбористів Джеремі Корбіна. Літо, яке мали провести за обговоренням блискучих ідей для майбутнього лейбористського кабінету та нищівною критикою Терези Мей, натомість змарнували на внутрішні чвари.
Та все ж таки лейбористи досі мають непоганий шанс сформувати наступний уряд. Жодна зі створених ними собі проблем не виявилася фатальною, і кожну потенційно можна вирішити. Рейтинги популярності політсили (а це близько 40%, тобто трохи вище, ніж у торі) втрималися. Лейбористська партія нагадує пияка, який падає зі сходів, стукаючись головою об кожну сходинку, але внизу якось піднімається і плентається далі.
Читайте також: ЄС активізували переговори про Brexit із лейбористами Великої Британії
Антисемітизм став найбільшим ударом під час цього п’яного падіння. Лейбористи додали до свого кодексу поведінки визначення антисемітизму, запропоноване Міжнародним альянсом пам’яті жертв Голокосту (IHRA), але пропустили деякі з наведених у ньому прикладів. Партія стверджує, що це має дати змогу законно критикувати Ізраїль. Але багато її членів, а також єврейські угруповання по всій країні обурюються і не погоджуються з цим, звинувачуючи Корбіна в потуранні образливим заявам його союзників про Ізраїль, які переходять в антисемітизм. Марґарет Годж, шанований член парламенту зі стажем, єврейка за походженням, назвала Корбіна расистом і антисемітом. Але замість того, щоб пригасити вогонь, союзники останнього підклали дров до багаття. І тепер партія веде розслідування вже проти самої Годж.
Керівництво партії зайняло якусь дивну принципову позицію, тоді як в інших питаннях Корбін демонструє надзвичайну ідеологічну гнучкість. Цей давній критик НАТО щось затих. Колишній віце-голова кампанії за ядерне роззброєння виступав за збереження британського ядерного арсеналу. Але коли справа дійшла до антисемітизму, цей борець за права палестинців видохся.
Знадобилися бунт тіньового кабінету і двотижневе обурення громадськості, щоб припинити процедуру стосовно Годж. Кодекс поведінки винесли нарешті на обговорення і консультації з єврейськими угрупованнями. Багато тіньових міністрів вимагає, щоб визначення IHRA було включено до кодексу повністю, разом із прикладами. Є шанс на розворот на 180 градусів, особливо коли найближче оточення Корбіна почне вимагати припинити цю війну.
Найпомітніша постать серед тих, хто закликає до миру, — Джон Макдоннелл, тіньовий канцлер скарбниці (міністр фінансів) і близький союзник Корбіна. Їхні різні підходи свідчать про суттєві відмінності між ними. До свого стрімкого кар’єрного злету в партії Корбін 30 років був рядовим активістом і членом парламенту від району Ізлінгтон, брав активну участь у кампаніях проти апартеїду та за солідарність із Палестиною. Тоді як Макдоннелл від самого початку своєї кар’єри був керівником. У 1980-х був важливою фігурою в муніципалітеті Великого Лондона, де переважали ліві. Молодий 30-річний політик розпоряджався багатомільярдним бюджетом. За словами одного члена парламенту, Джон — це політик-машина, Джеремі — політик-протестувальник. Для людини, яка відчайдушно прагне створити собі образ майбутнього канцлера скарбниці, внутрішні чвари — це марнування зусиль.
Як не програти
Великі політичні ініціативи вже потонули в галасі антисемітського скандалу, на превелике невдоволення Макдоннелла, який серйозно займається економічною програмою лейбористів. Було оголошено про обіцяний експеримент із безумовним базовим доходом, але ЗМІ висвітлювали цю тему зовсім мало порівняно з потоками новин про позицію партії стосовно євреїв. Макдоннелл у своєму обуренні не один. Засновник ультралівого масового (40 тис. членів) руху «Моментум», що підтримує Корбіна, Джон Лансман (сам єврей) поширив такий твіт: «Якби тільки [лейбористи] могли якось навчитися не витрачати стільки часу на деякі інші речі, то боротьба з торі могла б, власне, виявитися цілком продуктивною».
Навіть без спровокованого лейбористами антисемітського скандалу, від якого самі вони й постраждали, їм було нелегко завдавати прицільних ударів по уряду. Слабкий тіньовий кабінет у парламенті дав змогу консерваторам уникнути критики за різке зростання важкої злочинності останнім часом і хаотичне запровадження «універсального кредиту» (реформи системи соціального забезпечення). Не всіх рядових членів фракції, які давно критикують Корбіна, можна зарахувати до політичних гігантів. Деякі з них були простими помічниками міністрів у нічим не примітний період лейбористського уряду ґордона Брауна. Але мало хто може сказати, що нинішня верхівка опозиції, де лояльність надто часто важливіша за талант, представляє найкращу частину партії.
Щодо Brexit лейбористи демонструють добре розраховане боягузтво. Кір Стармер, тіньовий міністр із питань Brexit, поступово підштовхує керівництво до м’якішої позиції, наприклад, обіцяючи, що країна залишиться в Митному союзі з ЄС. Але Корбін — євроскептик, який голосував проти кожного договору з Євросоюзом, ще коли був рядовим членом парламенту, і його кампанія за збереження Британії в складі ЄС перед референдумом ентузіазмом не вирізнялася. Та навіть при цьому він очолює партію, депутати від якої, члени та виборці здебільшого налаштовані на проєвропейський курс. Починає вимальовуватися підтримка ініціативи народного голосування щодо будь-якої угоди, яка стосується Brexit. Це може запропонувати пристойний вихід із незручного становища, не відштовхнувши назавжди ту лейбористську меншину, яка підтримує вихід Британії з ЄС. Але такій радикальній ідеї загрожує забуття через внутрішні чвари з приводу антисемітизму.
Читайте також: У Великій Британії лейбористи виступили за збереження в єдиному ринку ЄС
Погрози налаштованих проти Корбіна парламентаріїв вийти з партії і створити нову поки що виявилися порожніми. Потрібен просто героїчний оптимізм, щоб повірити в здатність купки змовників з-поміж колишніх тіньових міністрів попереднього уряду Еда Мілібенда спромогтися на те, чого не зміг у 1980-ті роки досягти Рой Дженкінс, найвпливовіший міністр внутрішніх справ XX століття. «Там є кілька таких дурнів, — прокоментував ситуацію один із ветеранів партії. — Не можна гарантувати, що хтось не виявиться аж настільки дурним».
Але більшість ненависників Корбіна не мають жодного наміру виходити з партії. Годж висловила думку багатьох, пообіцявши залишитися ще навіть до того, як розслідування проти неї було закрито. «Я з усіх сил битимуся за те, щоб повернути [Лейбористську партію] до тих цінностей, які мене сюди привели», — пообіцяла вона. Політика нагадує життя племені. Парламентаріям не хочеться виходити з партії лише тому, що їм не подобається вождь. Навіть якщо вони й справді вважають його антисемітом.
А отже, Корбін має бути достатньо сильним, щоб змінити позицію. Згода прийняти формулювання IHRA загоїть більшість досі відкритих ран. Допустивши колишніх бунтівників у склад тіньового кабінету, опозиція зможе тиснути на уряд. Подальше пом’якшення позиції стосовно Brexit майже не відштовхне електорат лейбористів. Корбін має цілковитий контроль над важелями управління партійної машини. Привид влади вабитиме його й буде стимулом не зупинятися. Якщо він віднайде в собі здатність до компромісу, то ще зможе колись очолити уряд.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com