Лейтенант Мехмет-Алі Челебі кілька років не сидів у кабіні бойового гелікоптера, але застрибне туди миттю, якщо покличе армія. У 2013-му він, на той час перспективний пілот, дістав 16 років в’язниці: його підставив поліціянт, який завантажив йому на телефон номери радикалів-ісламістів. Через рік Челебі випустили, а разом із ним сотні інших офіцерів-секуляристів, яких запроторили за ґрати через звинувачення прокурорів, близьких до таємничого ісламістського руху ґюленістів.
Після невдалого липневого перевороту в Туреччині, влаштованого групою військовиків (як вважається, під проводом тих-таки ґюленістів), ролі помінялися. Сьогодні саме послідовників Ґюлена серед чиновницького апарату скопом «вичищають» колишні партнери — владна Партія справедливості та розвитку (ПСР). Так, звільнено або тимчасово відсторонено від роботи близько 70 тис. державних службовців, зокрема суддів, прокурорів та вчителів. Інколи з мінімумом доказів. Щонайменше 32 тис. осіб, серед яких більш ніж сотня журналістів, сидять у в’язницях.
Репресії зумовили хаос у другій за величиною армії НАТО — і це в час, коли та мала б воювати в Сирії пліч-о-пліч із місцевими повстанцями проти «Ісламської держави» («ІД») та курдських ополченців.
Читайте також: The Economist: Репресії у турецькій армії зумовили хаос
Із турецьких ЗС звільнено або заарештовано близько 5 тис. військових, зокрема майже половину адміралів та генералів. Військово-Повітряні сили втратили принаймні 265 пілотів, тож тепер їх менше, ніж реактивних винищувачів. За оцінками експертів, підготовка нових кадрів на зміну їм може тривати з десяток років; Міністерство оборони заявляє, що впорається за три.
Оскільки турецький президент Реджеп Таїп Ердоган усіляко постарався представити переворот справою рук невеличкої групки змовників, репутація армії постраждала мінімально, попри те що безладне насильство, яке забрало 270 життів, тривало цілу ніч. Проведене в серпні опитування засвідчило, що 66% турків усе ще довіряють Збройним силам (на початку цього року таких було 78%).
І справді, військові, на чиїх очах ґюленісти діставали підвищення по службі, часто приходячи на місця заарештованих (як Челебі) офіцерів-секуляристів, сподіваються, що чистки зроблять армію прозорішою. Про це говорить оглядач Хасан Селім Езертем з Анкари. «Але відчутно й страх», — додає він.
Багатьом відправленим у відставку генералам заміну вже знайшли. Військово-Повітряні сили, якщо не буде повномасштабної війни, також повинні дати собі раду. Жменьку пілотів, ув’язнених разом із Челебі на початку 2010-х, уже поновлено на службі. Успішна операція в Сирії відновила віру в армію, й Ердоган говорить про можливість просування далі на південь, для боротьби проти «ІД».
Читайте також: У Сирії турецькі війська знищила понад десяток об'єктів ІДІЛ
Більша проблема — декрет про надзвичайний стан, який уповноважує президента та прем’єр-міністра віддавати накази військовим командувачам. Відбувається закриття військових училищ, натомість має постати державний університет національної оборони. Міністерства оборони та внутрішніх справ нині контролюють окремі гілки Збройних сил. У раді, відповідальній за кадрові призначення у війську, над генералами чисельно переважатимуть міністри уряду.
Це може вилитись у найглибшу зміну структури турецької армії від часів заснування держави, вважає науковий співробітник стамбульського Центру економічних та зовнішньополітичних досліджень (EDAM) Дорук Ерґун. Реформа така, певно, назріла вже давно. Десятки років до цього військові користувалися, за словами Ерґуна, «негласним правом» скидати уряди і зробили це вже чотири рази. Цивільний контроль над Збройними силами, який ПСР намагається встановити від моменту приходу до влади у 2002 році, має стати запобіжником, який не дасть їм зробити таке знову. «Армійці нарешті скидають із себе шкаралущу прусської школи», — каже Солі Езéль, професор Університету
Кадира Хаса.
Але колишніх військових непокоїть, що такі нововведення дадуть уряду змогу приймати рішення в обхід структур армійського командування, що спричинить плутанину в прийнятті рішень. «Це підриватиме боєздатність», — вважає відставний бригадний генерал Октай Бінґéль. Заляканий генералітет може залишати ключові питання на розсуд Ердогана та його міністрів, вважає Ерґун. Утім, для багатьох турків несмілива армія все одно краща за невірну.