Сірі сталінки, вибоїни на дорогах і непривітні площі ще радянських часів нічим не нагадують центр хіпстерства. Але Нарва, естонське місто на кордоні з Росією, несподівано стала надзвичайно популярним місцем. «В останні шість місяців Нарва є дуже модним напрямком. Усі хочуть туди поїхати», — розповідає Гелен Сільдна, організаторка Талліннського музичного тижня, яка збирається у вересні вперше провести музичний фестиваль у Нарві. Закинуті заводські цехи, дешеве житло та лоскотання нервів від перебування на лінії культурного фронту між Росією та Заходом приваблять трендсетерів. Принаймні естонська влада сподівається на це. Зробити Нарву крутим місцем — частина нової стратегії Естонії з інтеграції російськомовного населення.
Після анексії у 2014 році Росією Криму західні журналісти посилено прочісували мапи, шукаючи інші місця, які можуть виявитися наступними мішенями Путіна. На очі їм трапилася Нарва, де майже все населення російськомовне. Фотографії російських прапорів і прикордонників під стінами середньовічної фортеці на протилежному березі неширокої річки мали у зведеннях новин дуже драматичний вигляд. Нарву в міжнародних ЗМІ почали називати «наступним Кримом».
Читайте також: Die Welt: розворот Італії до Росії, «незручний» Бундесвер, вбивчі політтехнології ХАМАС
Однак цей підхід завжди був надто спрощеним. Хоча мешканців Нарви і поєднують із Москвою культурні, історичні та мовні зв’язки, мало хто з них хоче жити в Росії. Зарплати, пенсії та рівень життя вищі в Естонії, ніж по інший бік кордону. Нарва не Крим, а Естонія не Україна. Тут набагато менше корупції, а ще Естонія є членом ЄС і НАТО. Тож для Росії вторгатися в Естонію було б набагато важче, ніж в Україну. А якщо якісь російськомовні естонці колись і плекали мрії про те, щоб пересунути кордон, то кровопролиття на Сході України ці фантазії розвіяло.
Нарва завжди почувалася позбавленою уваги й обділеною економічно, але зараз це, можливо, змінюється. Зухвалі естонські креативники підхопили медійне кліше й оголосили: «Далі Нарва». Не як політична «точка спалаху», а як культурне вогнище. Тутешня влада використовує цю фразу в заявці на те, щоб стати культурною столицею Європи 2024 року від Естонії, що забезпечить фінансування з ЄС та інвестиції з Таллінна. Коштом центральної влади в приміщенні колишньої фабрики будують театрально-галерейний комплекс. Програма резиденцій дає митцям змогу жити й працювати серед залишків величі колишньої Кренгольмської текстильної мануфактури (ХІХ століття), де 100 років тому працювало 10 тис. осіб. То була найбільша фабрика Російської імперії. Сільдна називає це «ефектом Східного Берліна». І має задум зробити місто престижним, залучивши в нього митців та авангард, створити атмосферу, яка вабитиме звичайних людей. А отже, сприятиме й приватним інвестиціям.
Це дуже й дуже потрібно. Населення Нарви старіє, його чисельність зменшується, тут високий рівень безробіття, через що Нарва є одним із найбідніших регіонів Естонії. «Допомогли», звісно, і кількарічні журналістські прогнози неминучого вторгнення. Тож місцеві бізнесмени часто просто не можуть отримати фінансування. У центрі міста небагато кафе, барів чи ресторанів. За 25 років тут нічого не було збудовано коштом бізнесу.
Читайте також: Ян Брукс: «Ми бачимо подальше розмивання кордонів у визначеннях м’якої та жорсткої сил»
Крім того, регіон перебуває в мовній ізоляції. Для майже 95% населення рідною є російська, естонську на вулиці почуєш рідко. Тому мешканцям Нарви важко вивчити державну мову. Багатьом тяжко даються навіть основи естонської. За офіційними даними, близько 20% місцевих нею взагалі не розмовляють. Для естонців з інших частин країни (а багато з них не володіють російською) Нарва може здаватися чужою.
Але Естонія змінюється. Нове покоління з глобальним мисленням, народжене в 1980-х і 1990-х, дорослішає. Молодь, яка росла вже не в Радянському Союзі, часто більше цікавиться майбутнім, аніж давніми кривдами. Естонська влада також змінює підхід. «У минулому ми не спілкувалися з російськомовними, а просто казали, що вони мають робити: треба вивчити естонську, треба інтегруватися», — розповідає Пірет Гартман, заступниця державного секретаря з питань культурного різноманіття. На її думку, етнічні естонці зараз усвідомили, що їм треба стати відкритішими до російськомовних. На тлі наростання напруженості між Росією та Заходом Нарва може слугувати нагадуванням для решти ЄС про те, що бути російськомовним і підтримувати Путіна — це не обов’язково те саме.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com