Коли Річард Фетико виїхав із рідної Словаччини на навчання в університеті за кордоном 1992-го, то планував повернутися вже наприкінці його. Натомість 22 роки прожив у США, отримавши кілька університетських дипломів і працюючи на Волл-стрит. «Я насправді не бачив, як міг би застосувати свої знання в Словаччині», — каже він. Але, коли економіка країни піднялася, все почало змінюватися. 2014-го йому запропонувала роботу інвестиційна компанія з Братислави, тож і повернувся додому.
Фетико потрапив у хвилю рееміграції. У період з 1992 по 2015 роки зі Східної Європи виїхало стільки людей, що її населення зменшилося, за даними ООН, на 18 млн осіб, або ж на 6%. Ця тенденція ще більше зросла, коли країни регіону вступили до ЄС. Для «новоприєднаних» це виявилося неприємним поворотом подій: замість збагатити їх, як це раніше було із Західною Європою, євроінтеграція заохочувала своїх, східноєвропейських, працівників переїжджати до останньої.
На Заході, особливо у Великій Британії та Франції, це породило страхи перед «польськими сантехніками», які демпінгуватимуть зарплати для місцевих. 23 серпня Емманюель Макрон вирушив із візитом до трьох центрально- та східноєвропейських країн, щоб обговорити питання, як стримати цей потік шукачів роботи. Однак нині виникають ознаки, що він припиняється вже сам.
Економічний розквіт, підвищення зарплат і низька вартість життя, схоже, переконують дедалі більше емігрантів повертатися додому. У своєму липневому звіті компанія Colliers, яка спеціалізується на нерухомості, назвала повернення спеціалістів із Заходу на Схід «бумерангом робочої сили».
Через безвізовий режим у ЄС внутрішню міграцію в регіоні відстежити важко. Але деякі цифри говорять самі за себе. З 2010 року в 9 з 11 членів Союзу, що колись належали до комуністичного табору, знизилася чиста еміграція. Щороку з 2010-го по 2015-й переміщення східноєвропейців із країн, що приєдналися до ЄС 2004 року, до Британії перевищувала 30 тис. осіб. Торік цей показник упав до 5 тис. Частково ситуація пояснюється Brexit. А частково — більш масштабним явищем: на сході ЄС зростає попит на робочу силу. «Повертаються не старші люди, а саме ті, хто в працездатному віці», — каже Марк Робінсон, автор звіту Colliers.
Зайняти себе у Східній Європі зараз просто: рівень безробіття тут коливається від 5,3% у Румунії до 2,9% у Чехії. 73% угорських виробників кажуть, що не можуть знайти працівників, яких потребують. Це стимулює підвищення зарплат: порівняно з минулим роком вони зросли на 5% у Чехії, а в Угорщині на вражаючих 15% (до цього доклався серйозний стрибок зарплатного мінімуму). А оподаткування порівняно із Західною Європою тут вкрай низьке: у Словаччині максимальний податок на доходи сягає 25%, а в Болгарії — лише 10%.
Ще один привабливий фактор — дешеве житло. Квартира в Празі за квадратний метр коштує удвічі менше, ніж у Дубліні, а порівняно з Лондоном становить 1/17 ціни житла. Вартість проживання така низька, що в аналітиці рівня чистого доходу в Європі, зробленій консалтинговою компанією Deloitte, у першій п’ятірці країн регіону з найвищими доходами опинилися Чехія, Словаччина й Польща (у сусідстві зі Швейцарією та Мальтою).
Але експатів тягне додому не тільки через фінанси. У 2010 році Мілош Фюсек покинув рідне містечко Дубниця-над-Вагом, що на Заході Словаччини, і поїхав до Ірландії, де працював на складі, а пізніше в логістиці та маркетингу. А 2015-го він повернувся додому на посаду директора компанії свого батька, яка спеціалізується на виробництві вікон. Для нього вирішальним фактором стала сім’я. А інші вважають, що можуть швидше досягти вищих посад у себе вдома, ніж на Заході.
Ще одна причина повернення — відчуття патріотичного оптимізму. Томаш Меліско, словак, який отримав вищу юридичну освіту в Британії, 2015 року звільнився з роботи у віденському банку, аби зайнятися консалтингом у сфері нерухомості в Братиславі. Тепер він ближче до родини й друзів. А ще відчуває, що, «повернувшись, приніс із собою здобуті навички та щось віддає суспільству». Тож західнякам, які бояться продовження навали східноєвропейців, слід пам’ятати: багато останніх люблять і свої країни.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com