The Economist: Юний канцлер

Щоб зрозуміти Австрію, відвідайте Карл-Маркс-Гоф. Цей величезний муніципальний житловий комплекс у Відні досі «прикрашають» пощербини від куль — не від боїв між радянськими солдатами й німцями в 1945 році, а від маловідомої громадянської війни 1934-го, коли австрійські ліві й консерватори пішли воювати одне з одним. Після Другої світової війни країна перейшла до політичної системи, сконструйованої так, аби не допустити повторення подібного. Відтоді представники Соціал-демократичної партії Австрії (СДПА) і християнські демократи з Австрійської народної партії (АНП) правлять разом і ділять державні посади за пропорційною системою.

Упродовж 43 із останніх 72 років державою разом керували обидві партії в складі широких коаліцій. Їхні мережі політизують усе: від шкільних рад і бізнес-груп до соціальних клубів і профспілок. У результаті вийшла унікальна корпоративістська країна.

Проте сьогодні ця система розпадається. Давній дуополії кинули виклик інші партії: спочатку ультраправа Австрійська партія свободи (АПС), за нею «Зелені», а далі ліберали з «Нової Австрії» та «Ліберального форуму». І СДПА, і АНП втрачають членів. До цих проблем додається економічний стрес. Десяток років тому рівень безробіття в Австрії сягав трохи більше за половину німецького, а зараз він на 50% вищий. 10 травня віце-канцлер від АНП Райнгольд Міттерленер пішов у відставку. Таким чином він розбив недієву широку коаліцію, яку очолювала СДПА. Парламентські вибори в Австрії пройдуть 15 жовтня. «Що коїться в цій країні? — дивувався новинний журнал Profil. — Австрію не впізнати, і вона так стрімко переосмислює себе, що перехоплює подих».

У центрі цієї драми Себастіан Курц, 30-літній міністр закордонних справ Австрії, її найпопулярніший політик і новий кандидат на посаду канцлера від АНП. У певному сенсі він продукт старомодної «системи зв’язків», який зробив карколомну кар’єру до самої верхівки партії, очолюючи її молодіжну організацію. Курц перетворив останню із застояного болота на динамічну мережу локальних груп, улаштовуючи свята, вечірки в пабах, велосипедні тури та багато інших заходів для підлітків і молоді, аби ближче їх познайомити між собою. У 2013 році молодий і ліберальний електорат, зосереджений навколо Відня, посадив його в крісло міністра закордонних справ. Потім він подолав праве крило у своїй партії, зайнявши жорстку позицію щодо імміграції.

Упродовж 43 із останніх 72 років Австрією керували дві партії в широких коаліціях. Їхні мережі політизують усе: від шкільних рад і бізнес-груп до профспілок. Сьогодні ця система розпадається

Проте Курц твердо вирішив зруйнувати ще й стару політичну архітектуру Австрії. Він прийняв партійну «корону» лише після того, як керівництво політсили погодилося на декілька вимог. Серед них можливість сформувати АНП як список кандидатів, вибрати імена для цього переліку, обійти всемогутніх партійно-державних чиновників і формальні групи за інтересами (так звані Bünde) та визначати політику партії. Різко піднявшись у рейтингах популярності (див. «Спурт Курца»), він тепер намагається переконати визначних представників «Нової Австрії», «Ліберального форуму», «Зелених» і громадянського суспільства доєднатися до його списку. Поки що його політична програма — це таємниця під сімома замками, але інсайдери натякають про лібералізацію австрійської системи освіти, ринку праці й трансферних платежів. «Збирати гроші у формі податків, щоб відразу виплачувати їх назад як субсидії, — неправильно», — стверджує Курц.

Нинішній канцлер та лідер СДПА Крістіан Керн більше обороняє стару модель, адже «вона зробила Австрію сильною». Він вважає, що за іміджем Курца немає нічого конкретного, і сумнівається, чи вдасться тому обійти старі структури АНП. Але Керн, як і його суперник, належить до ділових людей і вважає, що австрійська патерналістська модель доживає свої дні. «У минулому вона супроводжувала австрійця від колиски до могили: дозвілля він проводив в альпіністському клубі, на роботі належав або до профспілки СДПА, або до профспілки АНП, від дитячого садочка до екстрених служб усе було поділено. Тепер ці зв’язки різко розпалися». У відповідь на це Керн пропонує свій «План А»: пакет ліберальних економічних реформ та інфраструктурних інвестицій.

Чи вдасться Керну або Курцу змінити систему? Першого критики звинувачують у тому, що він загрався, а за його великими планами фактично нічого не стоїть. А другого — лише в зміні бренда АНП. Серед важливих випробувань, які покажуть серйозність Себастіана, можна назвати те, чи виключить він зі свого списку членів АНП, які просто займають там місця, але нічим себе не проявили, чи зможе переконати свою партію підтримати одностатеві шлюби і чи здатен протистояти вчительській профспілці й підтримати реформу освіти. Проте якщо порівнювати обох політиків, то амбітніший із них він.

Читайте також: Електоральна гімнастика. Які настрої панують в ЄС

Але справжнім бар’єром, напевно, стане питання утворення коаліції. Курц та Керн, може, і мають переважно однакові погляди на проблеми Австрії. Але за 10 років участі в широкій коаліції їхні партії зненавиділи одна одну. Обидва лідери хотіли б сформувати уряд з «Новою Австрією», «Ліберальним форумом» та «Зеленими», але результати опитувань нічого перспективного не обіцяють. Тож залишається Австрійська партія свободи, з якою і АНП, і СПДА урядують на рівні земель і з якою ці дві політсили хочуть сформувати в жовтні федеральний уряд, хоча прекрасно розуміють, до якого дипломатичного скандалу це призведе.

Обидва потенційні лідери визнають, що політична система країни розпадається. Проблема в тому, що (якщо виборчі настрої не зміняться) хоч би хто переміг на виборах, очевидно, він отримає тягар у вигляді надто слабкого керівництва державою, яке не зможе докладно виконати програму реформ. Австрійське суспільство еволюціонує. Але невідомо, чи встигатиме за ним політикум.