Навіть за власними прискіпливими стандартами німці цього літа пережили чимало Angst (страху. — Ред.). Їх усе ще трясе після цілої низки липневих терактів, два з яких учинили біженці-мусульмани. Останнім часом почалося нервування ще й через 3 млн німецьких громадян і резидентів турецького походження, багато з яких влаштовують демонстрації після невдалого липневого перевороту в Туреччині, підтримуючи президента Реджепа Таїпа Ердогана. Більшість німців насторожено ставиться до цього лідера, який влаштовує в країні репресії опонентам, і справжнім, і уявним, і вже вимагає екстрадиції кількох підозрюваних із ФРН. Між терактами й демонстраціями багатьом німцям здається, що просто на їхніх власних вулицях відбувається зіткнення цивілізацій.
Щоб заспокоїти цей страх, політики запропонували цілий фонтан суворих заходів стосовно терористів, біженців, що інтегруються, й посилення безпеки, словом, серйозно взялися за весь той плутаний клубок питань політики ідентичності, які так нервують німців. 18 серпня вісім міністрів внутрішніх справ федеральних земель Німеччини, членів Християнсько-демократичного союзу (правоцентристської партії канцлера Анґели Меркель), зустрілися в Берліні й видали звернення, в якому зібрали всі ці пропозиції. Деякі з них, на зразок збільшення сил поліції, не викликають жодних запитань. Інші — це політична вибухівка, як-от заборона подвійного громадянства або носіння в публічних місцях бурки (покривала, яке ховає і фігуру, і обличчя).
Торік Німеччина вже запровадила жорсткіші правила надання притулку: наприклад, спростила процедуру депортації біженців, які скоїли злочин. 11 серпня федеральний міністр внутрішніх справ Томас де Мезьєр запропонував власні ідеї, щоб зробити правила ще суворішими: від розширення відеоспостереження до пом’якшення вимог конфіденційності між лікарями й пацієнтами, щоб психіатри, наприклад, могли доповідати про людей, яких вважають небезпечними (хоча лікарі й так уже зобов’язані це робити).
Читайте також: Криза стерертипів і упереджень
Дехто побоюється, що ці нові заходи свідчать про паніку, а не про здорову політику. Навіть де Мезьєр, сам член ХДС, не сприймає екстремальніших ідей деяких своїх однопартійців. За його словами, він вважає бурку символом неспроможності інтегруватись і безправ’я жінок, але «не можна забороняти все, чого ви не сприймаєте».
Тим часом політики-лівоцентристи побоюються, що дебати збиваються з курсу. Саме уряд соціал-демократів і зелених лібералізував закони про громадянство у 2000 році, так що діти турецьких гастарбайтерів більше не мусили вибирати між власним і успадкованим громадянством. Це мало б сприяти кращій їх інтеграції у суспільство (за останніми даними, у 2011-му 4,3 млн німців мали інше громадянство, 530 тис. із них — турецьке). Якщо зараз Німеччина змушуватиме своїх турецьких громадян вибирати лише одне підданство, каже лідер соціал-демократів Зіґмар Ґабріель, це «буде лише на руку Ердоганові. Він радіє, коли ми знову ділимо людей на турків і німців».
Утім, запеклі дебати триватимуть і наступного року, в очікуванні федеральних виборів восени 2017-го. Кампанія вже фактично почалася: 2 з 16 регіонів Німеччини (Мекленбург – Передня Померанія та Берлін) наступного місяця обиратимуть нові законодавчі органи. І там, і там до земельних парламентів цілком може потрапити популістська антиіммігрантська партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН). У північно-східному Мекленбурзі — в єдиному земельному парламенті, де зараз представлена Національно-демократична партія Німеччини (НДП), яка вважається неонацистською, — АдН має рейтинг популярності на рівні 19% і не дуже відстає від есдеків та християнських демократів, двох владних партій у цій землі. Але АдН більше тисне на хадеесівців, які вважають безпеку частиною свого бренда. Ось чому міністри внутрішніх справ Мекленбургу й Берліна Лоренц Каффір і Франк Генкель стали рушійною силою «берлінської декларації».
Читайте також: Непристойна аргументація
Страх, що мігранти можуть нести терор, виправданий. Внутрішній службі розвідки відомо про 340 випадків, коли ісламські екстремісти проникали в центри біженців для вербування. Але заборона бурки й подвійного громадянства не допоможе безпеці чи інтеграції. Вольфґанґ Кубікі, голова ліберальної партії «Вільні демократи», застерігає, що намагання політиків конвертувати Angst у голоси виборців матиме катастрофічні наслідки, бо поставить під загрозу «все те, що відрізняє нас від Туреччини Ердогана й Росії Путіна».
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com