Незважаючи на те, що ядерні домовленості з Іраном планували укласти найпізніше 31 березня, переговори в Лозанні (Швейцарія) за участі семи держав продовжили 1 квітня. Про це йдеться у статті видання The Economist.
Згідно з повідомленням, суть переговорів, в яких окрім Ірану беруть участь глави зовнішньополітичних відомств США, Великобританії, Німеччини, Франції, Китаю та РФ, полягає в тому, щоб обмежити іранську ядерну програму в обмін на поетапне зняття санкцій.
«Американці хочуть отримати точні цифри щодо того, скільки центрифуг зі збагачення урану Іран може мати, скільки урану він хоче і скільки плутонію вийде з реактора в Аракі. Іранці наразі прагнуть уникнути точності щодо ядерних меж, одночасно отримавши тверді гарантії щодо скасування санкцій, зокрема накладених ООН. Захід хоче мати можливість автоматичного «повернення санкцій» у випадку серйозного порушення з боку Ірану, що самі іранці відкидають», – йдеться у публікації.
The Economist зазначає, що означені суперечності роблять малоймовірною угоду, однак якщо її підпишуть у червні, як і планувалося, це стане «суттєвим прогресом».
«Ширша мета полягає в тому, щоб зняти з Ірану більшість санкцій, однак стримати його від розробок ядерної зброї, і якби країна все ж таки стала на цей шлях, Америка та її союзники повинні мати час, щоб запобігти цьому. Це дозволить іншим регіональним державам, таким як Саудівська Аравія і Єгипет, уникнути спокуси започаткувати власні ядерні розробки», – пояснюють у статті.
Автори зазначають, що Іран раніше повідомив про скорочення кількості робочих центрифуг до 6500. Проте невідома кількість низькозбагаченого урану, яку дозволять мати Ірану, а саме від цього показника залежить кількість дозволених центрифуг.
Разом з тим, Захід остерігається повністю знімати санкції, бо раніше Іран неодноразово надавав неправдиві дані про свою ядерну програму, що підтверджувала західна розвідка.
«Дуже ретельний нагляд і перевірки мають важливе значення, і вона повинні тривати ще довго після того, як термін дії інших пунктів угоди закінчиться. Інспектори МАГАТЕ повинні мати можливість перевірити будь-який об'єкт – цивільний чи військовий – на вимогу», – наголошує видання, додавши, що для підписання угоди у червні Іран повинен погодитися на такі умови, однак, станом на 23 березня країна погодилася лише на одну з десятка вимог МАГАТЕ.
«Іран заявляє, що погодиться на суворі нові перевірки тільки тоді, коли будуть готові всі основні елементи угоди. Але відсутність його (Ірану – ред.) співпраці з МАГАТЕ не обіцяє нічого хорошого. Навіть якщо цього тижня домовленості матимуть успіх, варто пам'ятати гасло: «Ніщо не погоджено, доки не узгоджене все», – резюмує The Economist.
Читайте також: Війна чуток