Торік, намагаючись устигнути за попитом на екскурсійні тури Стамбулом, Сонер Туфан вирішив переїхати в новий, просторіший офіс. «Ото були часи», — зітхає його партнер по бізнесу Алі Емра. Їм належить одне з найрейтинговіших екскурсійних бюро Стамбула. Утім, після низки терактів у Туреччині кількість заявок на тури зменшилася з 20–30 за день до 3–4. Тепер розширення вони вважають помилкою. За їхніми словами, багато екскурсоводів виявилися взагалі без роботи.
Спад туризму в Туреччині вже помітний за спорожнілими вулицями й безлюдними готелями, але економічна статистика поки що мовчить. Банки реструктурували позики для промисловості; показники проблемних кредитів почнуть зростати лише з наступного року, каже головний економіст DenizBank Озлем Деріджі. Як усе це позначиться на платіжному балансі країни (2015-го половину дефіциту в торгівлі товарами покрили доходи від туризму) стане зрозуміло наприкінці літа. Головний економіст Garanti Bank Ніхан Зія-Ердем не виключає, що сповільнення економіки може з’їсти цілий відсотковий пункт у цьогорічних темпах зростання.
Це погана новина для президента країни Реджепа Таїпа Ердогана. Економіка вже зростає повільніше, ніж за часів його прем’єрства. Тоді річна динаміка становила 7–8% (див. «На вуглеводну дієту»). Відносно чималий 4,5-відсотковий стрибок у I кварталі цього року (порівняно з аналогічним періодом попереднього) забезпечило переважно підняття мінімальної заробітної плати на 30% з 1 січня, що сприяло збільшенню споживчих видатків. МВФ очікує подальшого сповільнення темпів зростання Туреччини — до 3,5% у 2018-му.
Читайте також: Нові-старі друзі Ердогана
Утім, Туреччина вже має значний дефіцит платіжного балансу, який не так легко зменшити. Дешевша нафта й зниження попиту на імпорт інших товарів унаслідок падіння турецької ліри сприяли тому, що 2015-го він не перевищив 4,5% ВВП. Але економіст консалтингової компанії Oxford Economics Нафез Зук очікує, що через спад туристичної індустрії цього року дефіцит становитиме 5%, а 2017-го — 5,4%.
Це поганий сигнал, адже свідчить про те, що спроможність Туреччини розраховуватися за імпорт і далі залежить від ненадійних іноземних кредиторів та інвесторів. Зовнішні борги держави різко зросли: з 38% ВВП у 2008-му до 55% ВВП наприкінці 2015-го. Понад 90% їх в іноземній валюті. Подальше знецінення ліри, не виключено, спричинить диспропорції між боргами компаній перед кредиторами й здатністю їх погашати. А якщо іноземці запанікують, фінансування бізнесу може припинитися.
Утім, не схоже, щоб турецька економіка стояла на порозі кризи. Більшість компаній беруть довгострокові валютні позики, зазначає Зук. А багато з них (зокрема, у галузі енергетики та нерухомості) ціну на свої продукти виставляють у доларах. Це певною мірою захищає їх від подальшого знецінювання турецької валюти. Крім того, через Brexit і загальне сповільнення світової економіки знову відкладено зростання відсоткових ставок у заможному світі, яке відтягло б капітал із ринків, що розвиваються.
І все ж Туреччина могла б зробити чимало, щоб стимулювати зростання своєї економіки. Наприклад, скасувати правила звільнення з роботи, які не заохочують роботодавців наймати новий персонал, поліпшити якість освіти й вивести величезну частку економіки з тіні. За I квартал інвестиції вже впали. Щоб відновити їх, потрібно більше політичної та економічної стабільності, вважає головний економіст найбільшого турецького бізнесового лобі TUSIAD Зюмрют Імамоглу. Крім того, на її думку, збільшення обсягу заощаджень — наразі мізерного — могло б зменшити залежність Туреччини від непостійних іноземних інвесторів. Без таких реформ на певному етапі зростання неминуче зупиниться.
Однак промови Ердогана свідчать про те, що його цікавлять радше швидкі рятувальні заходи, аніж серйозні, але непрості реформи. Він публічно критикує центральний банк (теоретично незалежний) за завищення відсоткових ставок і звинувачує загадкове «відсоткове лобі» в тому, що воно душить інвестиції. На превеликий подив економістів, президент навіть заявив, що нижчі відсоткові ставки сповільнять інфляцію (це докорінно суперечить загальноприйнятій думці).
На жаль, критика Ердогана, схоже, таки діє на центробанк. У червні річна інфляція в Туреччині зросла до 7,6%, що значно перевищує офіційний цільовий показник 5%. Утім, за останні кілька місяців регулятор пом’якшив грошово-кредитну політику під приводом спрощення режиму відсоткових ставок (справді надто складного). Але, як зазначає Джевдет Акчай, головний економіст іншого турецького банку Yapi Kredi, інфляція стала менше реагувати на кредитно-грошову політику. А тому знизити її знову без різкого підвищення ставок і відповідно без шкоди для економіки буде набагато важче.
Читайте також: Відтіснити росіян
А Ердоган, замість того щоб покращувати інвестиційний клімат загалом, щедро роздає субсидії та податкові пільги. 28 червня уряд оголосив про пакет сприяння інвестиційній діяльності. Він передбачає, зокрема, звільнення інвестицій від податку на нерухомість, зниження гербового збору на контракти, а ще субсидії на дослідницьку та проектно-конструкторську діяльність. Поки що бюджет Туреччини демонструє первинний профіцит (тобто до виплат на обслуговування кредитів), але це здебільшого завдяки разовим надходженням, зокрема від аукціону з продажу частот для мовлення. Тим часом законопроект про вдосконалення оподаткування в парламенті припадає пилом.
Віце-прем’єр Мехмет Шимшек визнає, що останніми роками реформам заважав виборчий цикл. Але заявляє, що надалі уряд вживатиме ґрунтовніших заходів. За його словами, зависла податкова реформа таки має перетворитися на закон, як і нова політика управління приватними пенсійними накопиченнями, спрямована на збільшення заощаджень громадян. «Якщо ми успішно проведемо реформи, Туреччина зможе повернути високі темпи зростання», — каже Шимшек. Альтернатива лишилася неозвученою, а полягає вона в тому, що без реформ Туреччина просто ледве триматиметься на плаву.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com