The Economist: Ефект мафії

Зображення молодика зі спини, який тримає в руці великого ножа. Поруч білосніжними друкованими літерами італійські слова Devi combatterli («З ними треба воювати»). Цей фотомонтаж, який поширювали наприкінці серпня в мережі Telegram, улюбленому соціальному медіа «Ісламської держави» («ІД»), — відкритий заклик до «вовків-одинаків» убивати італійців. Він з’явився на веб-сайті організації SITE Intelligence Group, яка стежить за діяльністю джихадистів у соціальних мережах, через кілька днів після появи в інтернеті відео, на якому бойовики пов’язаного з «ІД» угруповання в масках громили римо-католицьку церкву й рвали портрет Папи Франциска.

«Ти кафір [невірний]. Запам’ятай це, — каже постать у масці, націливши палець на камеру. — Ми будемо в Римі, іншалла». Його погроза за 10 тис. км може здаватися перебільшеною. Але привабливість атаки на столицю західного християнства для джихадистів такою аж ніяк не назвеш. Тож дуже дивно, що Італія ще не зазнала жодної смертоносної джихадистської атаки, тоді як Британія, Франція, Німеччина й Іспанія вже не раз ставали мішенями не в останню чергу тому, що це підриває аргумент про зв’язок між нелегальною імміграцією і тероризмом (у першій половині 2017 року на Італію припадало 82% самовільних іммігрантів до Європи).

Найколоритніше пояснення італійського феномену — це те, що тамтешні мафіозні клани тихцем не дозволяють джихадистам закріпитися в країні. Слабке місце такої версії, за словами наукового співробітника Інституту міжнародних політичних студій (IIPS) у Мілані Артуро Варвеллі, у тому, що італійські мафіозі мають більший вплив на півдні, а значна більшість мусульман Італії живе на півночі.

Поки що Італію рятує те, що дуже мало італійських іммігрантів-мусульман належить до другого покоління, найбільш сприйнятливого до радикалізації, також у країні немає мусульманських гетто

«Певною мірою це мафія, — каже високопоставлений поліцейський чиновник. — Але не так, як думає більшість людей». Боротьба проти італійських надзвичайно організованих злочинців збагатила поліцію країни досвідом стеження за тісно згуртованими цільовими групами. Крім того, допомогла кампанія з придушення лівих і правих терористів, які сіяли смерть в Італії в 1970–1980-х роках. Певним чином організована злочинність і тероризм спонукають суддів енергійніше, ніж в інших країнах Європи, видавати ордери на прослуховування, зокрема на електронне стеження за розмовами підозрюваних. Новітня історія Італії може також слугувати поясненням її жорсткого підходу до апологетів тероризму.

24 вересня, коли з аеропорту Болоньї до Тирани вилетів Boeing-737, на його борту був уже 209-й висланий з Італії від початку 2015-го. Підстава для депортації — «релігійний екстремізм». 22-річного мусульманина випустили із в’язниці за день до того — після арешту за намагання переконати вірян не ходити до церкви. Він перебував під постійним наглядом поліції ще від свого першого затримання у 2016-му.

Чиатйте також: Персональне мучеництво

Але італійські правоохоронці відразу ж визнають, що в них менше підозрюваних для стеження, ніж у їхніх французьких чи британських колег, і це лише частково пояснюється масовістю депортацій. Кількість закордонних бойовиків «ІД» з кожної європейської країни дає ключик до уявлення про масштаби радикалізації. Дослідження Американського національного бюро економічних студій на основі статистики за 2014–2015 роки виявило лише 87 закордонних бойовиків з Італії. Для порівняння: із Британії таких було 760, а із Франції — понад 2,5 тис. (населення всіх трьох країн приблизно однакове). На думку Варвеллі, є два пояснення цього. По-перше, дуже мало італійських іммігрантів-мусульман належать до другого покоління, найбільш сприйнятливого до радикалізації (їх лише 0,3% населення Італії з-за меж ЄС, тоді як у Британії та Франції таких відповідно 3% і 3,9%). По-друге, в Італії немає мусульманських гетто, як у французьких передмістях.

Мікеле Ґроппі, викладач Академії Міністерства оборони Сполученого Королівства, вказує на третій важливий фактор: свідчення того, що, коли «Аль-Каїда» була основ­ною силою джихадистського світу, вона використовувала Італію в ролі логістичної бази в Європі. «Ось що вберегло нас: ми були їм потрібні», — каже він. Відтоді ситуація змінилася: кілька джихадистів, які стали відомими останнім часом, пов’язані з Італією. Серед них Юссеф Захба, італієць марокканського походження й один із трьох терористів, які врізалися вантажівкою в натовп і напали з ножами на людей на Лондонському мосту 3 червня, коли їхніми жертвами стали вісім осіб. Ґроппі боїться, що якщо наступним театром джихадистської партизанщини буде Лівія, то головними мішенями можуть стати Італія та Ватикан.