Північна Корея збиває з пантелику й тривожить. Нею править наймолодший (і найстарший) верховний лідер. Північнокорейському тирану Кім Чен Ину за 30, а «вічним президентом» країни є його дід Кім Ір Сен, хоча помер у 1994-му. 15 квітня його внук святкував дідів день народження: повз цифрою 105 пролітали військові літаки. Був велетенський парад, де марширували солдати, а вантажівки везли ракети. Чоловічий хор вибухав гаслом «мир гарантує наша зброя», хоча режим погрожує своїм ворогам знищенням ядерними ударами і будує ракету, що має долетіти до континентальних США.
Як поводитися з королем-богом-молодшим — це буде одним із найскладніших питань для Дональда Трампа. А ще першим серйозним випробуванням у відносинах із Китаєм, які змінюються, бо нова суперпотуга кидає виклик Pax Americana в Азії. Хороших варіантів тут немає. Але щоб знайти бодай кращий із гірших, потрібне розуміння як режиму, так і азійського геополітичного пазлу. А ще терпіння.
Прагнути вирішити проблему швидко — це емоційно привабливий варіант. Північна Корея — відразлива кривава диктатура, де натяк на нелояльність карається гулагом або смертю. Кім кидає за ґрати дітей за гадані злочини їхніх батьків і вбиває власних родичів. Від думки про те, що така людина погрожуватиме Лос-Анджелесу, тіпає. Однак попереджувальний удар по Північній Кореї — це неймовірна необачність. Система управління ядерною зброєю країни захована, можливо, глибоко під землею. Ракети розпорошені на мобільних платформах. По інший бік Східного моря Токіо. За кілька миль від кордону Сеул. Артилерія і звичайні ракети Північної Кореї можуть зруйнувати місто, а конфлікт здатний перейти в ядерну фазу і вбити мільйони.
Читайте також: Нова ядерна бомба Дональда Трампа
Трамп не може прагнути початку війни. Його дії в Сирії та Афганістані натякають на те, що він обережніший, ніж здається у погрозах. Але небезпечно навіть створювати враження, що він може вдарити першим. Якщо Кім повірить у неминучість американського удару, може першим завдати превентивного ядерного удару. Тож Трампові слід знизити градус риторики. Попри всю свою ексцентричність, Кім поводиться раціонально. Ядерний арсенал він вважає гарантією власного режиму й особистого виживання (хоча використання цього арсеналу було б для нього самогубством). Трамп навряд чи змінить думку Кіма. Економічні санкції, що б’ють по північних корейцях, не псують апетиту їхньому лідерові. Кібератаки, якими можна пояснити нещодавні провальні спроби Північної Кореї запускати ракети, хіба що загальмують, але не зупинять Кіма. Америка здатна вирішити цю головоломку тільки за допомогою Китаю.
Піднебесна має на Кіма вплив. На неї припадає 85% зовнішньої торгівлі Північної Кореї. КНР може відрізати країну від постачання нафти. Але інтереси Китаю і США не збігаються. Північна Корея є одним із союзників Піднебесної. Китайські лідери недолюблюють режим Кіма, але не прагнуть його колапсу та возз’єднання з Півднем. Адже це буде втратою цінного буфера. У Південній Кореї дислоковано 28,5 тис. американських військових. Китай не хоче їх на своєму кордоні. Щоб стримати Північну Корею (і провадити успішнішу зовнішню політику загалом), Трампові доведеться навчитися говорити з Китаєм. Він інстинктивно прагне домовлятися. Нещодавно американський президент написав у Twitter, як сказав Сі Цзіньпіну, що торгова угода зі США буде значно ліпшою для них, якщо вони вирішать північнокорейську проблему. Пізніше пояснив, що рішення не називати Китай маніпулятором валют стало взаємовигідним обміном на допомогу йому з Північною Кореєю. Відмова від навколовалютних погроз — правильна політика. Але підхід Трампа до дипломатії в стилі «трансакцій» — аж ніяк. У Піднебесній хотіли б поділити світ на сфери впливу: великі потуги домінували б у своїх регіонах і торгувалися б за послуги деінде. США довго стояли на захисті іншого ладу, який ґрунтувався на правилах, діяв для малої чи великої країни та на який спирався відносний мир, а також економічне зростання у світі з 1945 року.
Читайте також: Війна репутацій
Враження, ніби Трамп зневажає такий світовий лад, непокоїть. Світ стане значно небезпечнішим, якщо Америка дозволить Китаю порушувати правила в обмін на допомогу у вирішенні якогось питання, що фігурує в новинах. Адекватніша відповідь — зміцнювати лад, що ґрунтується на правилах, і запросити Китай долучатися активніше. На жаль, Трамп навряд чи діятиме так. Лишається сподіватися, що він або його дипломати переконають Китай: стримувати Північну Корею в його ж інтересах. Китай нічого не виграє від дестабілізації Східної Азії руками Північної Кореї чи від того, що остання почне регіональну гонку озброєнь, через яку Японія та Південна Корея отримають власні ядерні арсенали. Трамп повинен заспокоїти союзників у Токіо та Сеулі, що залишаються під парасолькою дядька Сема. Також йому слід дослухатися до претензій Китаю. Для цього Пекіну треба чітко дати зрозуміти, що мета Сполучених Штатів — заморозити, а тоді скоротити ядерну програму Півночі, а не змістити режим. Також можна гарантувати, що в разі падіння Півночі в руки Півдня військові США залишатимуться в межах нинішньої дислокації.
А ключовий меседж для Кіма: якщо Північна Корея застосує ядерну зброю, режим буде стерто з лиця землі. У довгостроковій перспективі возз’єднання неминуче і бажане. Але поки що короля-бога-молодшого тільки стримуватимуть.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com