Якщо верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї збирався підрізати крила президентові Гасану Ругані, то на нього чекає розчарування. Аналітики прогнозували на виборах мікроскопічну різницю в голосах, але Ругані своєю реформаторською риторикою взяв 57% і забезпечив собі другий президентський термін у першому турі. Авторитарний Ебрагім Раїсі, його головний суперник, колишній суддя, якого підтримували консерватори, набрав 38%.
Зазвичай аятолі Хаменеї непросто уживатися з президентами, які залишалися на другий термін (хоч би якої політичної масті вони були). Ті набираються впевненості й прагнуть залишити щось по собі. Тож намагаються видерти частку повноважень у верховного лідера. Це призводить до запеклих протистоянь. Завдяки надзвичайним конституційним і позаконституційним повноваженням Хаменеї завжди виходить переможцем. Але йому вже 78. А молодший на 10 років Ругані відчуває себе окриленим народною довірою, якої бракує невиборному верховному лідерові. Він здобув 23,5 млн голосів, що майже на 5 млн більше, ніж 2013-го, і більше, ніж у будь-якого попереднього президента (за винятком виборів 2009-го, які вважаються сфальсифікованими).
Читайте також: У США закликали чинити тиск на Іран
Радники Ругані кажуть, що він і далі намагатиметься уникати конфронтацій. На чільне місце у своїй політиці може поставити створення робочих місць — це була найбільша проблема за його першої каденції, коли зросло безробіття. Ругані сподівається, що тепер матеріалізуються обіцяні ним внутрішні інвестиції, які не вдалося залучити протягом першого терміну. Втішені поразкою консерватора іноземні інвестори можуть тепер поновити роботу над угодами, які до того перевели в режим очікування. Питання в тому, чи його «курс на взаємодію зі світом», як Ругані висловився у своїй промові після перемоги, підштовхне Америку до перегляду санкцій проти компаній, що використовують її банківську систему для інвестицій в Іран. Тут на заваді може стати антипатія Дональда Трампа до Ірану. І той факт, що пунктом призначення його першого закордонного візиту стала Саудівська Аравія, не обіцяє нічого хорошого.
Але від Ругані, який позиціонував себе як реформатор, що розбереться з «глибокою державою» — впливом кадрової бюрократії на політику, виборці очікуватимуть більшого. Він підштовхнув до голосування космополітичний середній клас Ірану, жінок, іранців у вигнанні й маргіналізовані етнічні та релігійні меншини тим, що засуджував своїх опонентів, які «ганьблять свободу» і «страчують та кидають за ґрати, вирізають язики і зашивають роти (…) заборонили перо й заборонили картину».
Читайте також: Перемогу на президентських виборах в Ірані здобув Гасан Ругані
За його заявами і діями тепер пильно стежитимуть. Чи обстоюватиме він звільнення з-під домашнього арешту кандидатів-реформаторів, які програли вибори 2009 року? Чи захищатиме громадянські свободи і вільний доступ до Twitter? Чи з’явиться в його новому уряді перша жінка-міністр або перший в Ісламській Республіці міністр-суніт?
Окрім виправдання сподівань своїх прихильників Ругані доведеться урівноважувати реакцію сил, які він критикував у своїй кампанії. Його попередники, переобрані на другий термін, ставали жертвами їхніх махінацій. Люди Хаменеї не дали одному з попередників-реформаторів — президентові Могаммаду Хатамі — здійснити обіцянку стосовно запровадження повноцінної демократії. Для цього вони дискваліфікували тисячі кандидатів до парламенту й позакривали газети. Ругані також пам’ятає, як «вартові Ісламської революції» демонстрували силу після його перемоги на перегонах 2013 року та підписання ядерної угоди з найбільшими державами світу: в обох випадках проти нього було розпочато кампанію неприкритої критики. Тим часом консерватори, хоч і програли на виборах, не збираються зникати. За їхнього кандидата Раїсі віддало голос понад 15 млн іранських виборців. І вони залишаються грізною силою. Спираючись на підтримку мільйона басиджів (учасників воєнізованих волонтерських угруповань), вони можуть арештовувати журналістів, затикати рота ЗМІ та через своїх військових агентів на всьому Близькому Сході і не тільки нагнітати напруженість у відносинах зі США.
Якщо поляризація, яка спостерігалася в останні дні кампанії, затягнеться, це навряд чи піде на користь Ругані. Зараз він дещо пом’якшує риторику, але його радники сподіваються, що зі своїм мандатом потроху відбиратиме повноваження в необраного аятоли Хаменеї та його когорти. «Йому не подобається думка про те, що верховний лідер стоїть понад законом», — продовжує радник. На його погляд, Ругані візьметься за довгий список «нелегальних» повноважень Хаменеї, але залишить недоторканими його конституційні прерогативи. За словами радника, президент прагнутиме встановлення нагляду за «тіньовим урядом» Хаменеї, забезпечення «прозорості, підзвітності та моніторингу» величезних клерикальних і напіввійськових сил, зібраних під егідою Хаменеї, вивищення ролі Збройних сил над Революційною гвардією, а також державного контролю над державними ЗМІ. Тож наступні чотири роки можуть виявитися жвавими.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com