“Прокурор Росії … запропонував надати команді, що веде кампанію Трампа, певні офіційні документи та інформацію, яка вказує на Гілларі та її справи з Росією і буде дуже корисною твоєму батькові. Це, очевидно, інформація дуже високого рівня і чутлива, але це частина підтримки Трампа з боку Росії та її уряду”. Це Роб Ґолдстоун, британський таблоїдний журналіст, який далі став піарником, написав у листі Дональду Трампу-молодшому. Сталося це в червні 2016 року, в розпал президентської кампанії. “Якщо це те, що ти кажеш, то мені подобається,” – відповів Трамп-молодший.
Зустріч відбулася 9 червня у Трамп Тауер в Нью-Йорку. На ній були присутні також керівник кампанії Трампа на той час, Пол Манафорт, і нині радник президента США Джаред Кушнер. Потім представники команди президента США “забули” розповісти про цю зустріч, коли розкривали інформацію, яка вимагається законом під час проходження безпекової перевірки для роботи в уряді.
Скандал навколо російського втручання у американські вибори складається зі стількох фрагментів, що цілу картину побачити складно, пише британське видання The Economist. До того, як Трамп висунув свою кандидатуру на посаду президента, російські інвестори та клієнти грали важливу роль у порятунку його нерухомості від фінансових проблем. Згодом тодішній керівник розвідки США заявив, що, на його думку, російський уряд втручався у вибори, щоб допомогти Трампу і нашкодити Клінтон. Те ж повторив новий керівник розвідки у травні. Трамп, тим часом, під час кампанії схвально відгукувався про Путіна (на відміну від тону розмов про європейських союзників, як-от Ангелу Меркель); його радники мріяли про велику вигідну угоду з Росією, зняття санкцій в обмін на допомогу в боротьбі з “ІД” та стримуванні Китаю. Ці історії незвичні, але не обов’язково тягнуть на порушення закону з боку Трампа чи представників його кампанії, пише виданя. Історія про контакти його сина з росіянами інша.
Читайте також: «I love it» – Дональд Трамп-молодший про російський компромат на Клінтон
По-перше, незалежно від того, чи була на зустрічі інформація “високого рівня” – Трамп-молодший це заперечує – він мав намір працювати з людьми, яких йому описали, як “представників росіян” і які пропонували якийсь компромат на Клінтон.
По-друге, на той час Росія вже другий рік була під американськими санкціями за дії в Україні, а окремі її представники – ще довше в межах “закону Маґнітського”. Відтак, коли Трамп-молодший отримав пропозицію росіян, він мав би повідомити про це ФБР.
По-третє, представники Білого дому неодноразово заперечували зустрічі команди, що вела кампанію Трампа, з російським урядом. Але тоді з’ясувалося про їхні зустрічі з тодішнім послом Росії Сєрґєєм Кісляком.
Наталья Вєсєльніцкая – юристка, з якою зустрічався Трамп-молодший – безпосередньо не працювала на російський уряд. Але вона представляла приватні інтереси, що, швидше за все, перетинаються з державними, як водиться в Росії. Раніше вона вела захист інтересів родини колишнього російського високопосадовця, якого американська прокуратура звинуватила у відмиванні грошей. Докази у тій справі ґрунтувалися на матеріалах Маґнітського. Схоже також, що Вєсєльніцкая лобіювала скасування “закону Маґнітського” представниками команди Трампа, пише The Economist.
Це виглядає як “контакт” з ворожою іноземною державою. Утім, правовий вимір цієї історії менш однозначний, пише видання.
Відповідно до “закону Лоґана”, громадяни США не можуть працювати всупереч зовнішній політиці держави. Але за ним нікого не засуджено ще з моменту схвалення у 1799 році. Трамп-молодший навряд чи стане першим.
У фрагментах Конституції, що стосуються державної зради, йдеться про допомогу ворогу в час війни. Нічого такого у справі Трампа-молодшого немає.
Ще є закон про фінансування передвиборчої кампанії: “Закон про фінансування федеральних кампаній” 1971 року забороняє “внески”, “пожертви” та “видатки” на таку діяльність з боку іноземців. Але у ньому прописані скоріше фінансові внески, а не, наприклад, електронні файли. Деякі правники вважають, що визначення “внеску” можна тлумачити по-різному, але цю думку поділяють не всі, зазначає видання.
Читайте також: Дорогі гості. З чим приїжджали Тіллерсон і Столтенберг до Києва
Залишається кримінальне законодавство: якщо можна довести, що люди, які працювали в команді Трампа під час кампанії, просили або свідомо отримували вкрадені електронні листи, тоді вони вважатимуться учасниками крадіжки. Але доказів цього немає.
Окрім правової складової скандалу, в іншому матеріалі The Economist звертає увагу на політичний вимір: сам той факт, що в Америці сумніваються, як реагувати на подію, виявляє глибину шкоди, завданої її політичній системі. Оскільки підтримка президента серед пересічних республіканців тримається, республіканці-конгресмени відмахуються від навколоросійського скандалу як від нісенітниць чи боротьби проти них опонентів з іншої партії. Якщо так триватиме далі, це покаже, що вони цілковито відмовилися від принципів на користь власного тактичного інтересу.
Інший серйозний ризик: інформація про зустрічі представників Трампа з росіянами, якої стає дедалі більше (хоч вона й неповна), може і тепер давати Кремлю інструмент впливу на Білий дім.
Цей скандал перетворюється на зіткнення кращих і гірших аспектів американської демократії, підсумовує The Economist. Гірші – це партійне протистояння, що паралізує країну. Кращі – це спроможність американських інститутів, зокрема журналістики, вимагати відповідальності тих, хто має владу, перед країною.