«Італія знову виступає гальмом серед інших країн єврозони. 29 жовтня в.о. Національного бюро статистики Антоніо Ґоліні заявив, що економіка продовжує скорочуватися у третьому кварталі. Це суперечить думці уряду, який стверджує, що найдовша рецесія в країні з часі Другої світової війни завершилася». – пише видання.
Проте навіть якщо економічне зростання в четвертому кварталі почне відновлюватися, всі сторони згодні з тим, що воно буде слабким. Медіа замовчує про депресивний стан італійської економіки, як стверджує The Economist, лише одна щоденна газета вирішила за потрібне повідомити про інформацію, озвучену Ґоліні.
Проблемою цього оптимістичного бачення є те, що італійські політики поки зробили небагато, щоб викликати політичну стабільність, необхідну для структурних економічних реформ. «Ліво-права коаліція [прем’єр-міністра Італії Енріко] Летти була «дитям необхідності» – результатом відмови Руху П’яти Зірок Беппе Ґрілло приєднатися до будь-якої зі сторін в уряді після того, як він отримав 25% голосів на виборах у лютому. Але, принаймні, залишалася надія, що лівоцентристська Демократична партія, до якої належить Летта, і «Народ свободи» Сільвіо Берлусконі працюватимуть у відносній гармонії, натхненні економічними перспективами країни», – пише The Economist.
Замість цього, урядзмушений працювати під постійним обстрілом критики з боку найближчої до Берлусконі групи «Народу свободи». «Власник засобів масової інформації та колишній прем'єр-міністр залякував уряд щодо виконання його передвиборчої обіцянки скасувати майновий податок. І, частково через це, бюджет [міністра фінансів Фабріціо] Саккоманні на 2014 рік зробить не багато, щоб стимулювати економічне зростання», – наголошує видання.
Зараз також очікує свого завершення справа щодо можливого ув’язнення Берлусконі. Пізніше цього місяця сенат голосувати щодо того, чи зняти з нього повноваження члена парламенту. Позиція щодо ув’язнення Берлусконі показала назовні «глибокий розкол у його партії між «яструбами», які хочуть повалити уряд, «голубами», які нещодавно запобігли спробі зробити це», – пише The Economist.
Не зважаючи на нагальні потреби економічної реальності, італійські народні обранці скоріш за все витратять на марне дорогоцінний час найближчих місяців, – підсумовує видання.