У другій половині 1980-х, коли почалася ґорбачовська перебудова, Росія помирилася із Заходом. Тоді вірилося, що обоє відмовляться від спроб нашкодити одне одному неправдою і теоріями змов періоду холодної війни. Після того як 16 лютого спеціальний прокурор США Роберт Мюллер висунув офіційне обвинувачення 13 росіянам, стало зрозуміло, якою ж нетривкою виявилася ця віра.
Він стверджує, що у 2014 році Росія розпочала таємну операцію проти американської демократії, і впевнений, що зможе своїми доказами спростувати заперечення росіян перед судом. Можливо, через переконання російського президента Владіміра Путіна, що ЦРУ готує повстання в Україні, Агентство інтернет-досліджень (фінансоване близьким до Кремля олігархом) організувало команду тролів із платіжними системами та фальшивими акаунтами. Її завданням було посилити розкол між американцями, а пізніше, у 2016-му, — перетягнути виборців від Гілларі Клінтон на бік Дональда Трампа.
Читайте також: Навшпиньки понад прірвою
Під прицілом опинилася також і Європа. Хоча тут бракує окремих подробиць і це не було центром уваги розслідування Мюллера, але вважається, що Росія фінансує політиків-екстремістів, зламує комп’ютерні системи, організовує марші та поширює брехню. І знову її мета, схоже, поглибити лінії розколу.
Важко оцінити, наскільки успішними виявилися зусилля Росії змінити результати виборів і зіпсувати політичний клімат. Відповідь дізнатися не можна. Але такі таємні операції самі собою шкідливі, а їхній розмах викликає занепокоєння щодо вразливості західних демократій. Якщо Захід хоче захиститися від Росії та інших нападників, йому потрібно сприйняти звинувачення Мюллера як заклик до дії.
Наука тролелогія
Звідси випливає три неприємні уроки. Наприклад, що соціальні медіа — набагато потужніший інструмент, ніж прийоми 1960-х, як-от поширення газетних «качок» і підкуп журналістів. У Facebook можна без особливих витрат вишукувати прихильників, полювати на нові душі й відшліфовувати найдотепніші гасла. Трохи винахідливості — і систему вдасться піддурити так, щоб до ваших твітів і постів було більше уваги. А якщо зламати комп’ютери когось із ключових постатей у демократів, як це зробили росіяни, то готова мережа ботів негайно почне обливати їх помиями.
За скромного бюджету (трохи більше ніж $1 млн на місяць) із безпечного Санкт-Петербурга росіяни керували бот-мережами та фальшивими акаунтами, заробляючи мільйони перепостів і лайків. Інші групи, із кращим фінансуванням, користуються схожими прийомами. Поки що невідомо, як спровоковане ними обурення змінює політику, але можна вже з певністю сказати, що воно поглиблює суперечки між сторонами й обмежує можливості для пошуку компромісу.
Звідси випливає другий урок: що російська кампанія не так створила розкол в Америці, як показала її мешканцям криве дзеркало. Вона зіграла на расових почуттях, виставляючи Клінтон перед темношкірими виборцями в образі ворога та заохочуючи їх не брати участі в голосуванні. Вона намагалася розпалити обурення серед білих навіть тоді, коли закликала прогресивно налаштований електорат голосувати за Джилл Стейн із Партії зелених. Після перемоги Трампа, яка стала можливою не без їхньої участі, росіяни організували антитрампівську демонстрацію на Манхеттені. Відразу після стрілянини в школі в Паркленді російські боти масово полізли в дебати про контроль над зброєю. Серед європейців теж вистачає незгод, особливо в Британії після Brexit. Ці лінії глибокого розколу в західних демократіях відкривають шлях для втручання.
Найважливіший урок, що реакція Заходу плачевно слабенька. Під час холодної війни Америка боролася з російською дезінформацією з допомогою дипломатів і розвідників. Тут же Мюллеру довелося діяти тому, що з цим не впоралися два президенти. Барака Обаму мучили докази російського втручання, але він стримувався та не відразу наклав санкції. Можливо, колишній президент США припускав, що Трамп програє вибори й тоді своїми звинуваченнями Обама лише розпалить підозри, що він як демократ впливав на перебіг змагання між кандидатами. Це було серйозним прорахунком.
Читайте також: Туреччина між двома "друзями"
Помилка Трампа — явище іншого порядку. Маючи доступ до інформації розвідувальних служб від дня свого обрання, він дивився на російський скандал суто крізь призму власної легітимності. Йому слід було висловитися проти Путіна й захистити Америку від нападів Росії. Натомість за наущанням групи республіканців-конгресменів Трамп усі свої зусилля спрямував на дискредитацію органів, які розслідують операцію РФ, і натякав на звільнення Мюллера або його прибічників у Міністерстві юстиції — так само, як він звільнив Джеймса Комі з посади директора ФБР. Але Мюллер ще не все сказав. Окрім іншого, він має оголосити, чи поширювалася спецоперація росіян і на виборчу кампанію Трампа. Якби останній звільнив його зараз, це означало б зізнання.
Як здобути голоси свідомих громадян
Щоб демократія процвітала, західним лідерам потрібно знайти спосіб повернути довіру виборців. Це починається з прозорості. Європі потрібно більше офіційних розслідувань того рівня, які проводить Мюллер. Хоча при цьому виникає ризик розкрити джерела й методи збору розвідувальних даних і навіть зробити приємно Росії, адже доказ її успіху сіє зерна недовіри, але так закладаються основи для дії. Закони про фінансування партій повинні з’ясовувати, хто давав гроші й кому. А соціальні медіа повинні бути відкритими для перевірки, щоб кожен міг побачити, хто ж платить за рекламу, і щоб слідчим легше було викорінювати шахрайство.
Читайте також: Матьє Булеґ: «Сьогоднішня політика Кремля скерована на збільшення вартості реінтеграції Донбасу»
Далі черга за здатністю до відновлення, яке починається згори. Анґела Меркель успішно попередила Путіна про невідворотні наслідки, якщо він надумає втручатися у вибори в Німеччині. У Франції Емманюель Макрон звів нанівець старання хакерів, розмістивши фейкові електронні листи між справжніми. Через це їхня операція зірвалася, коли стало відомо, що «злите» листування містило фальшивки. У Фінляндії навчають медіа-грамотності, а національна преса спільно бореться з фейковими новинами та дезінформацією.
Відновлення легше вдається Німеччині, Франції та Фінляндії, де довіра вища, ніж в Америці. Ось чому покарання й стримування також мають значення. Не через нечесні трюки, як у часи холодної війни, а через прив’язування співпраці зі США (наприклад, щодо дипломатичних місій) до поведінки Росії, а за потреби — через санкції. Лідери республіканців у Конгресі підводять свою країну: вони повинні хоча б провести термінові слухання, щоб захистити Америку від підривного впливу на проміжних виборах. А зараз, поки Трамп з одержимістю звинувачує ФБР і демократів, видається, ніби США не вірять, що за демократію варто боротися.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com