Вони збиралися просто крадькома покурити на перерві. Але тоді з’явився стрілець у чорному й убив 15-річного Робіна Сінісало пострілом у голову. Його старший брат Алехандро дістав чотири кулі. Робін помер одразу, на порозі свого дому в північно-західній частині Стокгольма. Алехандро на все життя залишився прикованим до інвалідного візка. Минуло два роки, але мати хлопців Кароліна каже, що поліція все ще не має жодних ниточок.
Те, що спіткало Робіна, дедалі частіше трапляється у Швеції. У 2011-му лише 17 осіб убили з вогнепальної зброї. У 2017 році в країні було зареєстровано понад 300 випадків стрілянини, загинула 41 особа, понад 100 дістали поранення. У цьому насильстві здебільшого винні вуличні банди, які займаються дрібним наркодилерством у великих містах: столиці країни Стокгольмі, а також у Мальме й Гетеборзі. Їхні члени навіть нападали на поліцейські відділки з ручними гранатами. З 2010-го по 2015-й смертність від нелегальної вогнепальної зброї тримається на такому самому рівні, як у південній Італії. Хоча Швеція все ще відносно мирна країна, це викликає тривогу.
Банди — явище аж ніяк не нове: байкери та балканські мафіозі торгують наркотиками (а час від часу можуть всадити в когось кулю) у Швеції з початку 1990-х. Але ті, які з’являються зараз, менш організовані й більше схильні до дрібної злочинності. Для придбання вогнепальної зброї в законний спосіб потрібно пройти сувору перевірку, але «калаші» з югославської війни легко можна купити на чорному ринку. На доважок контрабандисти можуть ще додати ручних гранат (за минулий рік у Швеції було зафіксовано 43 інциденти з гранатами). Жертви й бандити майже завжди молоді чоловіки.
Читайте також: У Швеції через російську загрозу хочуть збільшити оборонний бюджет
Чим пояснюється таке зростання бандитизму? Річ не в економіці, яка почувається чудово, і не в рівні життя у Швеції — одному з найвищих у світі. Та й загалом злочинність іде на спад. То що ж відбувається?
Дехто звинувачує кризу біженців 2015 року, коли Швеція прийняла найбільше в Європі шукачів притулку з розрахунку на душу населення. Але інциденти з нелегальним вогнепалом почастішали ще із середини 2000-х. Більшість бандитів і справді іммігранти в першому чи другому поколінні: 72% серед них, за даними одного звіту. Але новоприбулі там, як правило, не переважають. Мігрантам потрібні роки на те, щоб прижитися настільки, щоб їх засмоктала злочинність, вважає Амір Рустамі, соціолог зі Стокгольмського університету. Швеція приймала багато шукачів притулку в 1980-ті й 1990-ті з таких країн, як Ірак, Сомалі й колишня Югославія.
Читайте також: У Стокгольмі вантажівка в'їхала у натовп людей, є постраждалі
Держава забезпечувала їх житлом і вчила шведської мови, але інтегрувати в ринок праці не вдалося. Шведська система соціального забезпечення пропонує якісну освіту та щедру допомогу, але для іммігрантів соціальна мобільність обмежена. Могутні профспілки наполягають на високих зарплатах для початківців, тож компаніям часто економічно невигідно брати на роботу біженців із недостатньою освітою або тих, які погано володіють шведською. Сьогодні 16% народжених за кордоном мешканців Швеції безробітні, і це один із найвищих показників по ОЕСР. Банди дають альтернативу молоді, яка втратила надію. «Там ти відчуваєш себе королем, нехай хоч і на один день», — пояснює Рустамі.
Стривожена держава забезпечила додаткове фінансування для інтеграції мігрантів, запровадила жорсткіші покарання за злочини із застосуванням вогнепальної зброї та оголосила амністію власникам нелегальної зброї. Поліція посилила нагляд і співпрацю з іншими європейськими країнами з метою обмеження її контрабанди. У січні шведський уряд відкрив спеціальний центр для боротьби зі збройним екстремізмом.
Читайте також: Вибух у Швеції. Поліція повідомила про загибель одного з потерпілих
Але свідки все одно все ще бояться говорити, а поліція відчуває брак кадрів. У 2016-му в Стокгольмі не вдалося розслідувати жодного випадку вбивства з вогнепальної зброї. Уряд сподівається змінити ситуацію: оклади поліцейських різко підвищили, а службовців, які пішли з лав правоохоронних органів під час реорганізації три роки тому (що збіглося в часі зі сплеском злочинності), знову приймають на роботу. Попередні результати за 2017-й свідчать, що в Стокгольмі рівень розкриття вбивств із застосуванням вогнепальної зброї зріс до (все ще жалюгідних) 30%. Але понад 100 справ лишаються нерозкритими.
Шведські політики не можуть більше ігнорувати цю проблему, особливо з наближенням вересневих виборів. Кароліна Сінісало об’їхала всю Швецію, щоб привернути увагу до проблеми злочинців зі зброєю. Вона каже, що щодня думає про переїзд, але: «Тут же жив Робін, це його дім. Я не можу звідси поїхати».
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com