«Зазирнемо трохи далі в минуле: з 1970-го кількість смертей дітей зменшилася більше ніж удвічі, незважаючи на те, що загальна чисельність населення майже подвоїлася. Якби рівень смертності не змінився, 2011-го пішло б із життя понад 31 млн маленьких мешканців. Натомість цей показник не перевищує менше 7 млн», – пише Мелінда Ґейтс.
Вона зазначає, що 1999 року кожна п’ята руандійська дитина не доживала до п’ятиріччя.
«У середньому місцеві жінки народжували на той час по п’ятеро малюків, тож, мовою статистики, їх втрата була типовою подією для тамтешньої родини. Однак до 2005-го дитяча смертність зменшилась удвічі. У Руанді помирала одна дитина з 10, а до 2011 року – вже одна з 20. У той самий час, батьки також схилялися до меншої кількості дітей у сім’ї, тобто їх втрата стала не такою типовою подією», – пише експерт, додаючи, що схожі показники – і в більшості африканських країн.
«2013 року рівень дитячої смертності також знизиться. На скільки – залежить від того, як світ перейматиметься рятівними інноваціями для дітей, які цього потребують. Якби всі вони вакцинувалися, спали у ліжках під сітками і вживали вітамін А, ще майже 1 млн життів було б урятовано», – відзначає Мелінда Ґейтс.
Більше про це читайте у матеріалі «Життя новонароджених – пріоритетне завдання» у друкованому спецпроекті «Світ у 2013».