Сьогодні масштаб потенційних загроз для США розширився і став набагато складнішим і тепер вони охоплюють кібератаки, зростання впливу Китаю, агресію Росії, розповсюдження ядерної зброї в Ірані та Північній Кореї, наслідки зміни клімату тощо. Подекуди американський уряд не встигає адаптовуватись до нових викликів, пише авторка Емі Зегарт, старша наукова співробітниця інституту Гувера та інституту Фрімена Споглі при Стенфордському університеті у виданні The Atlantic.
Коли у 1990-х американські шпигунські агентства попереджали про зростаючу небезпеку Аль-Каїди, служби розвідки застрягли у проблемах холодної війни. Гроші вливалися в технології, які могли б порахувати радянські боєголовки з космосу замість розвитку людської розвідки, яка спеціалізовано займається проникненням до терористичних груп. Хоча ФБР офіційно оголосило тероризм своїм пріоритетом № 1 до 11 вересня, у 2001 році лише 6 відсотків співробітників ФБР працювали над питаннями боротьби з тероризмом, зазначає авторка.
Вона виявила, що організаційні недоліки змусили ЦРУ та ФБР упустити щонайменше 23 можливості проникнути і, можливо, зупинити сценарій 11 вересня. Зокрема, співробітники ЦРУ виявили двох підозрюваних терористів, які брали участь у зборах "Аль-Каїди" в Малайзії, дізналися їх повні імена та виявили, що один мав візу США, а інший їздив до Америки. Більше 50 чиновників ЦРУ мали доступ до цієї інформації, понад рік ніхто нічого не повідомляв ні Держдепу, ні ФБР.
Коли ЦРУ врешті-решт повідомило ФБР, за 19 днів до 11 вересня почали полювання на двох підозрюваних терористів із найнижчим рівнем пріоритетності і призначено справу спеціальному агенту, який щойно закінчив “рік новобранця”. Для ФБР ловити виконавців минулих злочинів завжди було набагато важливіше, ніж збирати розвідувальну інформацію, щоб зупинити потенційний теракт.
Колись Америку захищала географія, однак сьогодні кіберпростір дає змогу супротивникам атакуватина великі відстані. Китай переслідує тривалу та успішну кампанію з викрадення величезної кількості американської інтелектуальної власності для економічної та військової вигоди. Росія використовує інформаційні операції з кібер-підтримкою для втручання у вибори та для внутрішнього підриву демократії.
Емі Зегарт переконана, що американській розвідувальній спільноті потрібні радикальні зміни, щоб досягти успіху в цю нову еру. Раніше допомагало викрадення секретної інформації, що є актуальним і зараз, однак перевага все більше надається відкритій інформації, доступній будь-кому. За допомогою людського мислення, доповненого машинами, які можуть просіяти величезні масиви даних, знаходять приховані закономірності.
Авторка виділяє три складники успіху США. Перший – створення нового незалежного розвідувального агентства, присвяченого розвідці з відкритим кодом. Деякі розвідувальні агентства теж використовують таку розвідувальну інформацію, однак не надають їх належного значення. США ніколи не зможуть виграти, доки розвідувальна інформація з відкритим кодом залишається в пастці всередині агентств, які більше орієнтовані на секретні місії.
Другий необхідний інгредієнт – талант. Американська розвідувальна спільнота була розрахована на епоху, коли офіцери розвідки повинні були залишатись ними навічно. Зараз найбільші потреби в талантах у науковому та технологічному секторах – сферах із найжорсткішою конкуренцією приватного сектору. Залучення потрібної робочої сили матиме успіх, коли дозволить технологам набагато легше приходити до уряду та виходити з нього на всіх етапах кар’єри.
Третій складник – стратегія. США потрібно переглянути, що таке розвідка і кому вона служить. Сьогодні політики, яким потрібна розвідка для захисту нації, живуть не лише у Вашингтоні. До них належать керівники, компанії яких експлуатують 85% найважливішої американської інфраструктури, більшість є вразливою до кібератак.