“Це особливо гнітючо з урахуванням нещодавньої заяви мовного омбудсмена Тараса Кременя про те, що наразі дві третини усіх серіалів на п’яти провідних українських телеканалах («1+1», «Інтер», «Україна», «СТБ» та «ICTV») демонструються російською мовою. Якщо конкретніше, то з 43 серіалів лише 14 виготовлені або озвучені українською мовою і останні бої ведуться якраз за те, щоб нічого не змінювалося за рахунок подальшої не лише культурної та мовної, але і психологічної дезорієнтації українського телеглядача, який не обирав бути “какой разніцей”, з нього цю “какую разніцу” старанно виліпили потоками неконтрольовано російського контенту”, – пише авторка.
Блогерка вбачає у відермінуванні дії норм мовного законодавства намагання міністра культури Олександра Ткаченка раціоналізувати своє небажання розвинути український продукт в Україні. Це парадокс і пояснюють його нелогічними аргументами по типу “впали доходи і вкладати кошти у виробництво україномовного продукту стало менше можливостей" та “телеканалам держава особливо не допомагала, тому маємо спочатку подбати про створення умов”.
Читайте також: Алло, пральня?
Найбільша небезпека, на думку авторки, полягає у словах міністра про утиск і приниження російськомовного населення в Україні, яке буцімто нездатне споживати контент державною мовою та території тієї ж держави. “Я не готова називати Ткаченка міністром культури, для мене він радше міністр ментальної окупації, адже більше переймається гіпотетичним приниженням, що можливо (!) матиме місце від появи україномовного контенту в українському телевізорі (ти диви яка зухвалість!), аніж реальною дискримінацією і ігноруванням українського, що існує роками і яскраво проілюстроване вищенаведеним співвідношенням озвучених українською серіалів у пропорції 14 до 29”, – йдеться у колонці.
Читайте також: В інтересах телемагнатів
Авторка ставить головні питання: “Чиєму розвитку сприятиме збереження статус-кво — українського суспільства чи кількох бізнесів, що роками підтримують культурну і мовну окупацію? Кому вони насправді потрібні крім самих себе та ворога, що понад 300 років веде проти нас війну на знищення? Цей клас реально не шкода і він повинен вимерти після років ігнорування потреб українців, якщо не здатний усвідомити, що ми всі вже давно не живемо в УРСР і орієнтування на обслуговування інтересів Москви застаріле”