Тиждень.ua: Пані Козаченко, кого б ви назвали «лідерами» в саботажі люстрації?
У принципі, люстрація в загальному розумінні, як це передбачалося законом, в Україні відбулася. Але безперечно, що існують і ганебні випадки щодо реалізації Закону, зокрема в правоохоронних відомствах та Державній фіскальній службі. Всі ці випадки публічні, відверті та нахабні. Це показує, наскільки важко іде люстрація, коли інтереси стосуються не просто конкретної посади, а конкретної людини і зацікавленості збереження її на посаді всупереч люстраційному Закону.
ДФС, прокуратура, МВС, Адміністрація президента – у всіх цих органах є просто кричущі випадки порушення закону «Про очищення влади».
Скажімо, майже рік обговорюється інформація про очільника Кіровоградської області Сергія Кузьменка. Він підпадає під люстрацію, оскільки був головою Олександріївської райадміністрації та заступником голови Кіровоградської ОДА за часів Януковича. Протягом 10 днів з набуття чинності люстраційного Закону, тобто до 27 листопада минулого року його мав звільнити Президент, натомість особа досі перебуває на посаді..
Тут навіть питання не просто закону, а моралі. Люди вийшли на Майдан проти беззаконня, свавілля та знущання влади над громадянами. А Кузьменко в цей час сидів у Верховній раді і голосував за «закони 16 січня»! Це така зневага до суспільства, що її важко навіть описати за амплітудою цинізму. І це не поодинокий випадок!
Читайте також: Незамінні люди
Заступник Адміністрації президента Олексій Дніпров теж досі на посаді…
Тиждень.ua: Чим «прославився» пан Дніпров, що ви вимагаєте його звільнення?
– Він не «прославився». Не можна взагалі використовувати слово «прославився» в контексті очищення влади. Люстрація не ставить клеймо чи ярлик, не визначає – добра людина чи погана, не несе адміністративної чи кримінальної відповідальності. Люстрація – цефільтр, який встановлює тимчасові обмеження (заборони) щодо обіймання посад, і ці норми повинні діяти до всіх рівнозначно без вибірковості до посадовців.
Щодо Дніпрова, він в свій час займав люстраційну посаду – відповідний термін був заступником міністра освіти і не міг бути призначений на посаду в Адміністрацію президента. Але в нашій країні спостерігається, на жаль ситуація, коли«не міг по закону, але зміг по факту». Такі призначення публічно демонструють небажання влади, адміністрації, окремих посадовців виконувати національне законодавство.
Є повністю очевидним, що держава має право на захист за для забезпечення громадян на правову державу, саме вона визначає право доступу до державну службу, це повинен бути привілей.
Цей закон тимчасово забороняє доступ до державних посад Пшонці, Захарченку, Клименку, Портнову і багатьом іншим посадовцям, які не забезпечили роботу державних органів, так як це повинно бути за законодавством.
Люстрація це як терміновий адміністративний засіб держави для рятування всього організму влади!
Найкраще порівняння – це дії при отруєнні організму, коли настає інтоксикація організму, тобто організм сам себе отруює власне виробленими токсинами. При тяжкій інтоксикації зазвичай можливо вижити без оперативних заходів, таких як капельниця тощо, але ризики впасти організму в кому вірогідні так саме як і те, що відновлення буде більш тяжким і може мати руйнівні наслідки. Тому поки не почали діяти ліки, якими в даному випадку є реформи і на розробку та імплементацію яких потрібен час і ресурси, поки організм в тяжкому стані – слід рятувати організм від отруєння.
Люстрація не може вирішити всіх проблем, відсторонення від служби – це питання безпеки і державного управління. Але люстрація не вирішує проблем якості кадрових призначень, бо на посади можуть бути призначені люди, які за формальними ознаками не підпадають під люстрацію, але не є доброчесними і також продовжувати існуючу злочинну практику. Це не привід залишати на посадах попередників; суспільство, громадяни, ЗМІ в таких випадках повинні дисциплінувати владу і слідкувати за тими хто призначається на посади.
Тобто, однієї люстрації– недостатньо. Потім мають працювати «ліки» – прозорий набір кадрів, дисциплінарна, кримінальна відповідальність та інші механізми.
А що фактично відбулося в нас? Державні органи за своєю формою нібито є і відповідають стандартам. Є закон, є будівлі, є штат; розмовляєш з кожною конкретною людиною – є розуміння, повага, професіоналізм. Але за своєю суттю, як орган – вони давно втратили свій функціонал і не відповідають вимогам суспільства.
Читайте також: Люстрація, якої не було
У нас люди не можуть сподіватися на захист правоохоронних органів, на справедливе рішення суду, на гарантовані послуги від держави відповідно до законодавства і передбачених прав та інтересів людей. Коли люди бачать конкретні приклади саботажу люстрації і за неякісними кадровими призначенням – вони втрачають довіру до влади, реформ, незадоволені люстрацією, бо її проводить та сама влада, яка потребує очищення.За думкою людей, люстрація не така жорстка і радикальна, якою, як вони вважають, вона повинна бути. Але прийняти навіть такий закон було вкрай важко.Не забувайте, що за цей закон голосували ці самі люди, що і за «диктаторські закони»!
Тиждень.ua: Чому ж вони тоді голосували за цей закон?
– За рідкісними винятками, це був їх популістський крок перед парламентськими виборами. Якщо не проголосуєш – будуть казати, що ти проти очищення влади. Це було не їх бажання, а вимога громадськості. Але цей крок все одне на оздоровлення. Вони законне хотіли, вони наразі чинять спротив, але пізно, процес пішов.
Що відбулося взимку 2013-14 років? Фактично терор держави. Державні органи не змінилися. Це не щось нове! Всі ці органи просто зняли своїх маски. Держслужбовці, в тому числі судді, показали для кого вони служать: для політичних цілей, системи, а не для людей чи законності.
Тиждень.ua: Відомий економіст та політолог Андерс Аслунд під час презентації своєї книги тиждень тому заявив, що не треба люструвати 10-12% старих держслужбовців, а їх всіх треба «викинути геть». Може варто і ваш Департамент люстрації варто перейменувати в «Департамент з оновлення державної служби»?
– Міністерство юстиції люстрації не має право люструвати, про що ви кажете?! Ми можемо лише оприлюднювати інформацію стосовно перевірок, співпрацювати з Громадською радою, суспільством, консультаціями і радити звільнити того чи іншого чиновника, в порядку реалізації Закону. Люстрація не зачіпає не те що 10-12%, вона навіть 3% не торкається. Наприклад, за рік в нашому реєстрі тих, до кого треба застосувати заборону –близько760 осіб, як я вже говорила. А на державу працює близько 300 тисяч осіб, ще близько200 тисяч – управоохоронних органах.
Сотні посадовців звільнилися самі. Ми не можемо навести більш точну кількість, оскільки цей процес децентралізований, люди могли звільнитися за власним бажанням і зараз не обіймають державні посади.
Читайте також :Люстрація по-махновськи
Міністерство юстиції – це орган, який забезпечує порядок проведення люстрації. По суті, єдина зброя, яка в нас є – це публічність. Департамент з питань люстрації не має права вказувати, кого треба люструвати. Ми аналізуємо інформацію, перевіряємо, складаємо на підставі роботи інформацію, списки щодо осіб, які підлягають люстрації, робимо запити на державні органи на основі звернень людей, публікацій ЗМІ та результатів нашої власної перевірки.
Тиждень.ua: Отже, як чиновники уникають люстрації? Через суди?
– Переважно так. Наразі суди прилаштувалися видавати «індульгенції» від люстрації. Скажімо, виконуючий обов’язки прокурора міста Києва Олег Валендюк був не тільки не люстрований, а ще й підвищений в посаді завдяки судовому рішенню, якого більше піврокуне було в реєстрі судових рішень. Генеральна прокуратура, як відповідач, не тільки не ходила до суду але й не оскаржила це рішення. Окружний адміністративний суд Києва зобов’язав Генеральну прокуратуру «утриматися від звільнення» Валендюка, себто, фактично заборонив звільняти особу. Не ясно, чому суд одразу «не передав» особі посаду в «приватну власність», вибачте за жарт. Ми направили в Генпрокуратуру три листа з приводу невиконання своїх обов’язків і врешті подали апеляцію до суду самі.
Знаєте, що вирішив Апеляційний суд? «Міністерство юстиції не має права подавати апеляційні скарги у справі, оскільки його інтереси не порушені», це при тому, що цей уповноважений законом забезпечувати порядок проведення перевірки орган і веде єдиний державний «люстраційний» реєстр! Ми подали касацію на це.Вищий адміністративний суд порушив справу, але півтора місяця не має жодних зрушень, справа не призначена до розгляду.
Така сама ситуація у Державній фіскальній службі Києва. Її очолює Людмила Демченко, яка також підпадає під люстрацію. Вона була призначена заступником керівника податкової інспекції Печерського району столиці влітку 2013 року. Яким потрібно було відповідати умовам в 2013 році, щоб призначити людину у найкрутіший податковий район столиці у самий розквіт «сім’ї»? Так от, пан Насіроввлітку призначає її керувати податковою службою всієї столиці!
Перший заступник ДФС Житомирській області Лілія Куришко шукала шляхи уникнення від люстрації і паралельносудилася з чоловіком, який вимагав від неї аліментів на утримання їх спільної дитини. В рамках цієї справи суддя заборонив її звільняти, щоб в неї «була можливість сплачувати аліменти». Коли справа почала набувати розголосу – позов з суду забрали. Після цього з’явилося нове судове рішення, в якому зазначено, що Куришко насправді подавала заяву про звільнення, про яку напевно до цього просто забула.
Насправді, всі ці випадки не означають, що люстрація не відбулася. Сам факт відкритості цих ганебних випадків– це сигнал для суспільства, яке вимагає від чиновників змін. Наразі вже стала практика, коли люди, які навіть не потрапляють під люстрацію, вимушено ідуть з посад «за власним бажанням»! Ну коли в Україні було таке, щоб Генпрокурор пішов «за власним бажанням», як це сталося з Яремою? Або голова Фіскальної служби Білоус, який також за наявністю розслідувань, перевірок і громадських акцій, стосовно нього, теж пішов «за власним бажанням». Але що робить після цього система? Вона призначає Білоуса керувати Фондом держмайна. Така собі «ротація» у державі кадрів. Це не жах, це жахіття!
В країні 45 мільйонів людей. Невже не можна знайти чесну порядну людину на будь-яку посаду? В нас держава аж ніяк не гірша за потенціалом ніж Польща, Німеччина чи Франція. Єдине, що нас вирізняє від них – це надкорумпована політична еліта, яка на награбовані гроші панує над цілою нацією.
Тиждень.ua: Скільки ще має працювати Департамент з люстрації?
– У законі «Про очищення влади» зазначено, що люстраційна перевірка і «очищення» всіх органів влади має відбутися до 2016 року. Тобто, за цей час повинні бути перевірені всі посадовці, які перебувають на посадах, або є кандидатами. Після цього закон повинен працювати як фільтр і тимчасово не допускати на державну службу тих, хто підпадає під люстрацію
Ми підготували законопроект, яким запропоновалистворити незалежний орган в підпорядкуванні уряду. Такий орган матиме реальні важелі впливу, особливо в випадках саботажу виконання закону «Про очищення влади». Ці пропозиціїбули підтримані Венеційськоюкомісією.
– Чи встигнете до 2016 року «очистити» тих, хто чинить спротив?
-Так не Міністерство юстиції «очищає», люстрація відбувається за планом ів порядку, який був затверджений урядом.Дійсно, є загроза, що процедура буде затягнута чи частково спотворена.Я, наприклад, не виключаю подальших пошуків дискредитації люстрації з боку державних органів. Пам’ятаєте обшук в мене і в одного члена нашого департаменту у квітні? Ось я і не виключаю «несподіваних» поворотів і надалі.
Чи багато ви ще знаєте інших державних органів, які не просто кажуть про проблеми, а й називають конкретні прізвища? Ми ж просто кістка в горлі всіх тих, хто зацікавлений залишитися на своїх посадах всупереч закону.
Але ж і не можна зневірюватися і сказати, що нічого не вийшло і не вийде. Повертатися теж немає куди. Отже, рухаємося далі!
Останнім часом зустрічаю у громадських організаціях чи держустановах людей, які надихають продовжувати роботу, яка більше нагадує боротьбу. Такі люди є навіть в Генеральній прокуратурі, є в Міністерствах і в інших органах. Не багато, але вже є.
Тиждень.ua: Чи нема в вас відчуття, що ваш департамент як та палка, яку засунули в гніздо щурів і намагають їх розігнати, а вони замість цього просто гризуть цю палку?
– … Ні, в мене скоріше є інша аналогія. Сам департамент не представляє загрози жодному з корумпованих органів влади. Але він як комарик, який не дає спокою. Ви можете його не помічати, але якщо він почне вам досаждатиме – ви кинете все і займатиметеся лише ним, аби прихлопнути. Пам’ятаєте, це як у мухи-цокотухи: «маленький комарик, а в руці його горить маленький ліхтарик». Впевнена, що в темні часи – світлодобре видно і можна досягнути і змін, і добитися реформ.
Біонота
Тетяна Козаченко – адвокат, директор Департаменту з питань люстрації та очищення влади Міністерства юстиції України. Активіст Євромайдану, займалася супроводженням справ затриманих та засуджених під час Революції гідності. У грудні 2014 року була в складі української делегації у Венеціанській комісії, захищаючи закон «Про очищення влади» перед міжнародною спільнотою.