На карнавалі зазвичай є мить, коли учасники скидають маски. Й одразу стає зрозуміло, хто є хто. В День пам’яті жертв Голодомору маски з себе скидають політики. Далі все відбувається за Євангелієм: «за вчинками їхніми впізнаєте їх».
Колишній голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко під час дискусії щодо оцінок Голодомору 1933 року попросив голову Інституту національної пам’яті Валерія Солдатенка припинити брехати в прямому ефірі. Екс-голова СБУ дещо спізнився. Раніше він мав набагато більше повноважень, щоби натякнути окремим колишнім викладачам Вищої партійної школи, що брехати про горе мільйонів людей аморально.
Аморально стверджувати, як комуніст Солдатенко: «Ніхто, сидячи на троні, не ухвалював рішення заморити голодом українську націю». Не можна заявляти, як голова Кіровоградської облдержадміністрації Сергій Ларін: «Від того, чи запалимо ми свічки, чи організуємо ходу, ми не зможемо воскресити загиблих». Апофеозом цинізму виглядає «Діамантовий бал», влаштований для «еліти» напередодні вшанування жертв Голодомору. І вже за межами добра й зла перебуває заява колишнього редактора луганської еротичної газети «Он, она и 1000 вопросов», а нині депутатки-комуністки Наталії Максимець, що в День пам’яті Голодомору вона бенкетуватиме з шашличком та горілочкою. Президент Янукович назвав Голодомор «національною бідою», проте не дав оцінки заявам своїх прибічників та однопартійців. А в той час, коли перераховані вище особи вправлялися в майстерності цинізму, мільйони українців по всій країні ставили свічки, вшановуючи пам’ять знищених голодом. Бо вони – люди.
«Голод, на відміну від постійних безгрошів’я і злиднів, є «привидом-рецидивістом», який супроводжує історію комуністичних режимів. Це ми можемо спостерігати на прикладі СРСР, Китаю, Ефіопії, Кореї. У переважній більшості голод – це наслідок комуністичної політики».
Ален Безансон
«Недарма Джордж Орвел нарікав: «Такі грандіозні події, як голод 1933 року в Україні, коли загинули мільйони людей, практично проходили повз увагу більшості англійських русофілів…» З його слів випливає, яка то була великомасштабна інтелектуально-моральна ганьба».
Роберт Конквест
.jpg)
ФОТО: УНІАН
1. ТЕРНОПІЛЬ. Сотні біженців з-за Збруча намагалися знайти прихисток на Західному Поділлі
.jpg)
ФОТО: УКРІНФОРМ
2. ДНІПРОПЕТРОВСЬК. Чорноземні області України постраждали від Голодомору найбільше, до мільйона осіб втратила кожна. Чимало сіл на Дніпропетровщині були занесені на «чорну дошку» – повне припинення постачання продовольства
.jpg)
ФОТО: УКРІНФОРМ
3. ХАРКІВ. На вулицях тодішньої столиці УСРР вмирали тисячі селян, що просили хліба у більшовицької влади
.jpg)
ФОТО: PHL
4. СЕВАСТОПОЛЬ. Чимало українців пережили голод у місті моряків, рятуючи своє життя
.jpg)
ФОТО: PHL
5. ОДЕСА. Одночасно з голодом радянська влада організувала безпрецедентне в історії цькування церкви та репресії проти священослужителів
ФОТО: УКРІНФОРМ
6. ЛЬВІВ. Під час голоду у Великій Україні тисячі галичан вийшли на мітинги. На знак протесту було здійснено замах на радянського консула у Місті Лева