Зі всеукраїнських партій на харківських виборах буде два представники: Володимир Плетньов від «Партії Шарія» та Олександр Скорик від «Європейської Солідарності». Перший – колишній суддя, наразі працює адвокатом. Його донька Юлія – також адвокат. Захищала інтереси Геннадія Кернеса та Михайла Добкіна. Сам Плетньов повністю підтримує позицію партії, голова якої підозрюється у державній зраді. Висунення «ЄС» свого кандидата було лише справою часу, адже партія вийшла з процесу висунення єдиного кандидата від проукраїнських сил. На партійній сторінці у Facebook причиною вказали «наявність інформації щодо кулуарних домовленостей одного з суб'єктів процесу». Олександр Скорик – гендиректор м’ясокомбінату «М’ясний», підприємець. Так само, як і Плетньов, повністю підтримує позицію своєї партії. Відомий своєю благочинною діяльністю. Третій представник партії, проте вже локальної «Блок Кернеса – Успішний Харків» Ігор Терехов вважається фаворитом перегонів. Головним чином тому, що після смерті попереднього багаторічного очільника міста Геннадія Кернеса «продовжував лінію партії» і всіляко підкреслював свою близькість з покійним. Терехов перейняв навіть манеру поведінки Кернеса. Повний обсяг можливостей адмінресурсу також перейшов йому у спадок від колишнього шефа.
Читайте також: Харків: підготовка до політичного Гелловіну
Єдиним кандидатом від демократичних українських сил став Костянтин Немічев, член партії «Національний корпус», проте на вибори йде самовисуванцем. Він – учасник Революції Гідності, у 2014-му пішов добровольцем на фронт у складі полку «Азов». Всього у виборах єдиного кандидата взяли участь представники шістьох партій («Акцент», «Європейська солідарність» (обидві пізніше відкликали свій підпис та відмовилися від спільного висування), «Голос», «Демократична сокира», «Національний корпус», «Правий сектор»). Це були перші подібні компромісні перемовини у місті, що сигналізує про однозначну консолідацію зусиль державницьких сил у Харкові.
Окрім Немічева самовисуванцями пішли Михайло Добкін (попри підтримку Олександра Фельдмана з ОПЗЖ не пішов від цієї партії, проте його програма є цілком в межах її цінностей), Сергій Ряполов (потерпілий у справі Кернеса, представник проукраїнських сил, проте через хворобу на COVID-19 заявив, що передвиборчу гонку призупиняє, але в бюлетенях буде), Аліна Мустафаєва (депутатка міської ради від «Слуги народу», але пішла самовисуванкою, бо має низку претензій до президентської партії), Денис Ярославський (постійний гість проросійських каналів в якості експерта з правознавства, чи є він родичем бізнесмена Олександра Ярославського – невідомо), Віктор Величков (колишній член «Партії регіонів») та Дмитро Маринін (колишній член «Партії регіонів», був виключений; насамперед відомий як політичний опонент колишнього мера, якого він назвав «кнопкою»).
Читайте також: Харків через місяць після виборів: і без мера, і без нової міськради
Основними претендентами на перемогу називають Терехова та Добкіна. Проте, як зазначалось раніше, у Терехова є перевага у вигляді неофіційного звання політичного «спадкоємця» Кернеса. Два кандидати активно використовували засоби чорного піару, проте вдавалися й до неочікуваних рекламних кроків. Наприклад, у «Добкін-хабах» дітям викладали уроки української мови, хоча на палатках і в друкованих агітаційних матеріалах вказували низку проросійських тез, включно із підняттям мовного питання не на користь державної.
За даними опитувань, після політично схожої пари Терехов-Добкін прізвища кандидатів йдуть в електоральний різнобій. Зокрема, група «Рейтинг» у дослідженні за 2-7 жовтня подає такі результати: серед тих, хто має намір голосувати і визначився Ігор Терехов набирає 57,6%, Михайло Добкін – 27,6%, Олександр Скорик з Денисом Ярославським – по 3,6%, Мустафаєва і Немічев – 2,5% і 2,1% відповідно. Другий тур, попри неоднозначні відсотки «серед усіх», може не відбутися, бо Михайло Добкін має набагато скромніші і людські, і фінансові ресурси за свого найближчого конкурента.
Читайте також: Back to USSR. Як у Харкові поховали «міцного господарника»
Окремою цікавинкою цих виборів стане те, кого підтримають патріотично налаштовані виборці. Багато хто розглядає рішення «ЄС» щодо висунення свого кандидата зрадою патріотичного політичного табору. Проте однією з причин такої поведінки може бути й бажання партії масштабно виміряти свої реальні рейтинги в місті. Також, якщо результати Олександра Скорика будуть вищими, ніж результати Костянтина Немічева, «ЄС» продемонструє свою значущість для всіх представництв патріотично налаштованих партій в місті, претендуючи на звання консолідуючого партійного гегемона серед них. У такому разі, якщо й надалі вибори єдиного кандидата будуть відбуватися, то шанси, що це буде саме кандидат «Європейської солідарності», збільшуються в рази.
Беручи до уваги, що 93% містян оцінюють Харків як місто, що комфортне для життя, а 59% задоволені роботою в.о. міського голови, шансів на кардинальну зміну політичних еліт на цих виборах немає. Проте, враховуючи еволюційні процеси у домовленостях патріотичних партій, активний розвиток громадянського суспільства та підтримку окремих органів центральної влади (наприклад, РНБО) разом з роботою антикорупціонерів, шлях до харківської «землі обітованої» може тривати менше 40 років.