Не так давно на діловому обіді у Кремнієвій долині журналіст The Economist розмовляв з імпозантною бізнес-леді, яка нарікала на труднощі в особистому житті. Технарі, з якими вона знайомиться, виявляються геть ботанами, що занадто навіть для неї, превельми вченої, яка має власний стартап.
Дефіцит відчувають і рекрутери, які намагаються знайти висококласних програмістів. Відновлення економіки в Америці й різке зростання підприємництва підвищують попит на таланти в технологічній галузі. За даними Бюро трудової статистики (при Міністерстві праці США. – Ред.), рівень безробіття серед розробників комп’ютерних програм і комп’ютерних інженерів у IV кварталі 2014 року становив лише 2,5% (для порівняння: загальнонаціональний показник – 5,7%). Всесвітній пошуковик для ринку праці Indeed стежить за десятьма категоріями вакансій, які заповнити найважче; за останні три місяці минулого року сім із них були пов’язані з комп’ютерними науками.
Усе це нагадує бум доткомів кінця 1990-х. Технарів заманюють і переманюють чималими вхідними бонусами й «передпустками» (оплаченими наперед відпустками перед вступом на нову посаду). За них точаться справжні аукціонні бої, у яких швидко зростають оклади та бонуси для фахівців із популярних мов програмування, як-от Python чи Ruby on Rails. Деякими програмістами, які мають зірковий потенціал, цікавляться навіть менеджери, що представляють також музикантів або зірок спорту. Тож невдовзі й у комп’ютерних профі може з’явитись антураж.
Хоча змагання за таланти особливо запекле в Кремнієвій долині, це явище глобальне. В Індії гіганти інтернет-торгівлі на зразок Flipkart і Snapdeal мало не б’ються за інженерів-програмістів, які повинні допомогти їм конкурувати з Amazon у регіоні. Baidu, одна з найбільших китайських веб-фірм, спонсорує вечори знайомств для персоналу, бо дослідження свідчать: одружені працівники рідше переходять до конкурентів.
Комп’ютерні технології застосовуються в дедалі ширшому спектрі галузей: від автомобілебудівної та аерокосмічної до виробництва побутової техніки. Ці компанії також намагаються завербувати достатньо програмістів. У компанії Ford стільки само вакансій розробників програмного забезпечення, скільки в середній технологічній фірмі. Щоб обслуговувати клієнтів через програми для смартфона, сфері обслуговування (від банків до роздрібної торгівлі) потрібно дедалі більше розробників ПЗ.
Але якщо битва за талановитого програміста точиться не лише серед технологічних титанів, то лінія фронту пролягає саме там. Софтовим фірмам більше, ніж виробникам «заліза», потрібен унікальний талант, який щоранку заходить до офісу. Тому вони стільки зусиль докладають до рекрутингу й утримування кадрів. Серед «пряничків» – істотні стимули у вигляді високих окладів і привабливих опціонів на акції. Але кадрові стратегії – це не лише щедра оплата, заняття з йоги на робочому місці та безплатні обіди.
Читайте також: Українське ІТ: не програвити майбутнього
Хоч би як пафосно це звучало, але технарі справді хочуть відчувати, що вони якось «прогнули всесвіт», якщо говорити словами покійного Стіва Джобса. Грандіозних планів їм не бракує. Google прагне «організувати світову інформацію і зробити її загальнодоступною та корисною». Мета Facebook – «дати людям змогу ділитися думками, зробити світ відкритішим і тіснішим». Щоб посприяти формуванню відчуття безмежних можливостей, ці компанії, окрім іншого, не шкодують грошей на ризиковані проекти за межами своєї основної діяльності. Google займається всім: від автівок на автономному керуванні до побутових інтернет-гаджетів. Facebook придбав компанію, чиї дрони можуть забезпечити підключення до інтернету найвіддаленіших куточків Землі. А в Apple, кажуть, працюють над розробкою електроавтомобілів та шоломів віртуальної реальності.
Як й інші творчі натури, найкращі програмісти переконані, що ефективні стосунки неможливі без відкритості. Загальні збори відбуваються не лише в крихітних новостворених компаніях. Працівники навіть найбільших технологічних фірм розраховують часто бачити керівництво, особисто чи на відеозв’язку, й дошкуляти йому найрізноманітнішими запитаннями: від корпоративної стратегії до якості кави в офісі. Перспектива такої радикальної відкритості часто наганяє страху на неприступне начальство в інших галузях.
Деякі молоді й зелені програмісти все ще вважають за краще працювати в невеликій компанії, аніж бути просто гвинтиком гігантської техномашини. Щоб запопасти такий талант, великі технологічні фірми вигадали хитрий прийом: вони прагнуть придбати компанії з невисокими прибутками лише заради персоналу, а відтак утримати його, пропонуючи останнім широку автономію. Наприклад, торік Google заплатив $400 млн за стартап DeepMind, що займається розробками штучного інтелекту, де працюють чи не найкращі програмісти із цієї галузі.
Читайте також: Страсті по Академії
Інтернет-гіганти дедалі краще розуміють потребу в розширенні бази талантів для своїх пошуків. Дехто більше намагається приваблювати й утримувати жінок-програмістів, яких у цій галузі поки що дуже мало. Apple і Facebook заявили, що оплачуватимуть витрати на заморожування яйцеклітин своїх працівниць, які бажають відкласти народження дитини й поки що будувати кар’єру. Шеріл Сендберґ, головний операційний директор Facebook, виступає за ширшу участь жінок як у вищій керівній ланці, так і у вивченні комп’ютерних дисциплін.
Копіпаста
Інші категорії компаній, навіть банки, намагатимуться дорівнятися до Кремнієвої долини за щедрістю оплати й готовністю задовольняти всі забаганки своїх талановитих програмістів. Але вони можуть змагатись ефективніше, просто наслідуючи деякі прийоми. Наприклад, страхувальники – заманювати програмістів, якщо гучно заявлятимуть про намір убезпечити світ від кіберзлочинності та інших серйозних ризиків. Банки й торгівля – залучати більше талановитих технарів через придбання технологічних компаній разом із персоналом. І справді, WalmartLabs із Кремнієвої долини (аналітичний підрозділ мережі Walmart, яка затято конкурує з Amazon) останнім часом активно скуповує невеликі стартапи; деякі з них були майже відразу закриті, але працівники залишилися на своїх місцях. Шанси в неї та інших нетехнологічних фірм, може, й не такі чудові, але чудо варте того, щоб за нього поборотися.