«Правова база цього підрозділу абсолютно не напрацьована. В Україні є кілька силових структур, для яких вона просто відсутня. Наприклад, так званий слідчий ізолятор СБУ. Формально в законі зазначено, що інстанція, в якій тримають до судового позбавлення волі, – це виключно ІТТ міліції або СІЗО в межах пенітенціарної системи. Інших бути не може, і крапка. Попри те, СБУ активно використовує свій ізолятор, і всі розмови про його незаконність нічим не закінчуються», – зауважила Теличенко, додавши, що аналогічна ситуація з «Беркутом».
«Немає положень, документів або правових підстав про цей спецпідрозділ, що були б зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Натомість у Законі «Про міліцію» та Законі «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» чітко зазначено, що інших мілітаризованих силових структур, окрім тих, які вказані в цих документах, бути не може. Однак вони є і діють, до того ж, як показують останні події, досить активно», – відзначила Теличенко.
При цьому правник наголосила, що невідома і точна кількість цього підрозділу.
«Ніхто ніколи не публікував офіційної кількості «Беркута». Востаннє таку цифру оприлюднювали приблизно 1998 року. Ми реально не знаємо, скільки в нас ані цього спецпідрозділу, ані внутрішніх військ. Ця інформація нібито має статус державної таємниці, хоча насправді не цифру як таку має бути засекречено – хіба що обличчя та прізвища працівників, адже часом вони виконують завдання, коли злочинці їх мають не впізнати. Але скільки «беркутів» припадає на одного громадянина і скільки ми витрачаємо з бюджету на їхнє утримання, нам потрібно знати. Наразі можна говорити лише те, що вони точно є в кожній області», – зазначила Теличенко.
Детальніше читайте у статті Валерії Бурлакової «На пташиних правах» у № 50 «Українського тижня».