Мовляв, сподобалася стаття Тижня про кредит від МВФ. Насправді журналісти друкованих ЗМІ не дуже люблять виходити в телепростір, бо під прицілом телекамери перетворюються на неповоротких тюленів. Функціонувати в цьому середовищі можна, але весь час відчуваєш дискомфорт від своєї незграбності.
Втім, все це не має особливого значення: адже журналіст «зі сторони» зазвичай виступає статистом у виставі, де всі ролі розписані. Ведучі намагаються зберегти «генеральну лінію», заявлену в темі програми. VIP-гості – висловити все, що хочуть, незалежно від теми. Ну, і двічі за програму нададуть десяток-другий секунд експертові. Утім, нарікати на це немає сенсу: такі закони телевізійного жанру.
Однак цього разу мені було досить-таки прикро – ведучі несподівано запропонували «підспівати» на мотив малопов’язаного з кредитом МВФ питання приватизації – чи можна буде «підпертися» цими грішми в умовах кризи? Відповідь очевидна – у потенційних покупців немає грошей, а вартість промислових об’єктів низька, тому тут просто немає про що говорити.
Натомість хотілося сказати про інше. Дискутуючи в студії про принципи використання кредиту МВФ, депутат від Регіонів Ірина Акімова заявила: тут не може бути галузевої вибірковості, допомагати треба всім. З цією тезою я був повністю згоден, якби не одне «але» – переді мною лежав листок із фрагментом стенограми обговорення «антикризового пакету» в Раді з цитатою пані Акімової. Вона намагалася провести лобістську поправку про запровадження податкових пільг для металургів і хіміків, на що доповідач Сергій Терьохін уїдливо зауважив: «Не зрозуміло, чому така вибірковість?»
Із цього випливають одразу дві моралі. Перша: колеги-телевізійники, давайте журналістам більше свободи – часом їм є про що розповісти. Друга: вищезгадану цитату Акімової мені підказала політичний оглядач Тижня Анна Бабінець, яка й «викопала» її з-поміж 136 (!!!) поправок до антикризового законопроекту. Не хочете запросити її на якийсь із наступних ефірів?