Автор: Андрій Любарець, експерт Мережі “АНТС”
Прийняття нового бюджету, а також листопадова оцінка Європейської Комісії стану реформ в Україні знову порушили питання актуальності чинної інформаційної політики уряду та ключових викликів для медіа у 2024. Громадська організація “Мережа захисту національних інтересів “АНТС”” 12 січня в Українському кризовому медіацентрі зібрала провідних медіаекспертів, щоб обговорити стратегію інформаційної політики, якої потребує наше суспільство сьогодні. Зокрема, як знайти баланс між обмеженнями воєнного часу та забезпеченням “плюралістичного медіаландшафту”, необхідного для євроінтеграції України.
Загальні тенденції та проблеми
Безперечно, найбільший удар по медіапростору та журналістській спільноті завдав початок повномасштабної війни. Так експерти зазначали, що бойові дії призвели до закриття сотень українських медіа, зруйнування десятків редакцій і виходу з професії десятків тисяч журналістів. Це стало ударом не лише для медіа, але й для української демократії та плюралізму загалом, наголосила виконавча директорка Інституту Масової Інформації Оксана Романюк. Разом з тим, ці втрати дають “шанс на народження нового стандарту”, зазначає головна редакторка газети “День” Лариса Івшина.
У таких складних умовах важливо, щоб державна політика справді сприяла збереженню стійкості та єдності українського суспільства. Водночас про загалом неуспішну стратегію інформаційної політики в Україні свідчать зокрема такі наслідки як проблеми із комунікацією мобілізації, емоційна неготовність українського суспільства до тривалої війни та нестача ефективної протидії російській пропаганді на міжнародній арені. Також експерти зійшлися на тому, що сьогодні українському суспільству не вистачає більшої прозорості рішень від влади, а також щирої та відвертої розмови “про все, що відбувається”.
Також експерти зазначали, що в умовах воєнного часу суспільство має ще більш прискіпливо моніторити витрати на інформаційну політику. “В умовах обмежених ресурсів, витрати на інформполітику та культурну дипломатію мають чітко вивірятися” – наголосив голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Ярослав Юрчишин. Депутат повідомив, що ініціював проведення аудиту витрат усіх ресурсів, що витрачались на інформаційну політику впродовж двох років та їхньої ефективності. Також він анонсував перезапуск Громадської ради з питань свободи слова та інформаційної політики
Доступ журналістів до парламенту
Ще однією негативною тенденцією сучасної інформаційно політики є недопуск журналістів до засідань Верховної Ради. Оскільки платники податків мають знати хто та як саме впроваджує ключові рішення для країни, а “воєнний стан не має бути приводом для впровадження диктатури” – наголосила модераторка дискусії та голова правління “Мережі захисту національних інтересів “ANTS”” Ганна Гопко.
Оксана Романюк анонсувала початок кампанії з відновлення доступу журналістів до будівлі парламенту. Одним із можливих шляхів відновлення експертка назвала використання акредитаціъ Збройних сил України.
Телемарафон
Очікувано, найбільше уваги було присвячено темі телемарафону. Нагадаємо, попри критику зі сторони західних дипломатів і журналістів, а також втрату рівня суспільної довіри всередині країни, телемарафон “Єдині новини” буде продовжений у 2024 році. Експерти зійшлись на тому, що у продовженні телемарафону зацікавлена лише влада, яка використовує його для збільшення свого впливу на медіа.
Так директорка ГО “Детектор медіа” Галина Петренко звернула увагу на те, що всі порушення та проблеми телемарафону, які моніторинг “Детектор медіа” фіксував протягом 2022 року не були виправлені та мали місце у 2023. Втім, експертка також зазначила, що продовження телемарафону можна визначити як “менше зло”, оскільки це стримало владу від спроб встановити більш глобальний контроль за медіапростором у період воєнного часу. Найважливіше, щоб телемарафон закрився щонайменше за пів року до наступних виборів, додала експертка.
Креативний директор Lviv Media Forum Отар Довженко зазначив, що телемарафон був створений для розв’язання проблеми каналізованої державою комунікації під час війни. Це завдання стало не актуальним від кінця 2022 року, втім телемарафон все одно продовжив своє існування. Також експерт назвав маніпуляцією позицію радника голови Офісу президента України Михайла Подоляка, який заявляв, що не бачить підстав для закриття телевізійного марафону. Експерт зазначив, що телемарафон не є природною формою існування медіапростору. Тому потрібні підстави для продовження, а не закриття телемарафону.
Журналістка видання “Цензор.нет” Марина Данилюк-Ярмолаєва звернула увагу на сумнівну журналістську якість значної частини ефірів телемарафону. Зокрема, вона критикувала “переказ фейків із телеграм-каналів”, запрошення сумнівних експертів, залучення журналістів, що працювали на телеканалах Віктора Медведчука і “запрошували сюди Росію” до 2022 року, а також ігнорування неприємних для влади тем.
З усіх зазначених причин продовження марафону у 2024 є “симптомом прямої політичної кризи”. Таку оцінку дала головна редакторка газети “День” Лариса Івшина.
Інформаційні загрози соціальних мереж
На дискусії неодноразово зазначали, що одним із післявоєнних трендів України у сфері інформаційної політики став значний ріст популярності соціальних мереж, передусім месенджеру Telegram.
Це створили значні інформаційні та безпекові ризики. Так Галина Петренко звернула увагу, що в цій соцмережі практично відсутня модерація. Тому там можна робити практично все, навіть постити діпфейки або закликати до повалення конституційного ладу. Сьогодні Євросоюз активно працює над впровадженням регуляції контенту соціальних мереж. Україна має рухатись спільно із європейськими партнерами у впровадженні такої регуляції, наголошує експертка.
Оксана Романюк ключовою інформаційною небезпекою в Україні назвала той факт, що основним джерелом інформації став Telegram (вона охарактеризувала це явище як “телега-марафон”). Експертка назвала соцмережу ідеальним середовищем для фейків, “чорнухи” та “джинси”. За її оцінкою, бажання влади контролювати деякі Телеграм-канали з сумнівною репутацією або співпрацювати із ними негативно впливає на імідж влади.
Український медіапростір у контексті євроінтеграції
Оксана Романюк назвала прийняття євроінтеграційного закону про медіа позитивним кроком, який дозволить медіа бути більш незалежними від власників. Водночас вона зазначила, що законодавство є лише базою, у той час, як 80% успіху реформи залежить від імплементації закону. Втім, лише після закінчення воєнного часу можна буде прийняти зміни до Конституції та розв’язати ключову проблему закону – забезпечити повну незалежність медіарегулятора від політиків і чиновників.
Лариса Івшина зазначила, що після вступу в ЄС на українських медійників чекатиме гостра конкурентна боротьба за збереження свого впливу, що вимагатиме нової якості роботи та високих стандартів. Втім, у питанні журналістських стандартів і підходів “ми так відстали свого часу, що можемо виявитись попереду”.
Публікацію здійснено в рамках програми МАТРА за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Висловлені думки належать лише авторам і не повинні розглядатися як відображення офіційної позиції Посольства