Олігарх Ігор Коломойський прогнозовано став власником найдорожчого приватизаційного лота – Одеського припортового заводу (ОПЗ). Але лише на півгодини – комісія Фонду держмайна України визнала результати конкурсу недійсними. Тепер Коломойський планує закріпити своє право власності в судовому порядку.
Одеський припортовий завод намагалися приватизувати, починаючи з 1994 року. ФДМУ не раз готував підприємство до продажу, але конкурс постійно відкладали, враховуючи стратегічне значення об’єкта. Річ у тім, що до структури ОПЗ входять не лише виробничі потужності, а й логістичний комплекс, контроль над яким дає змогу регулювати транспортування аміаку з Росії та України на світовий ринок. Цього року було прийнято політичне рішення продавати ОПЗ разом із комплексом; стартова ціна 99,567% акцій підприємства – 4 млрд грн.
За інформацією ФДМУ, інтерес до приватизації ОПЗ виявили 18 компаній з України, РФ, Литви, Латвії, Польщі, Лівії, Грузії, Люксембургу та Норвегії. Одним із перших бажання придбати актив висловив власник групи «Приват» Ігор Коломойський. Він заявив, що ціна ОПЗ може сягнути $1 млрд, й уточнив, що змагатиметься за цей об’єкт у тандемі з іншим бізнесменом – харків’янином Олександром Ярославським. Дещо пізніше про претензії на ОПЗ заявила норвезька компанія Yara International, яка для участі в конкурсі об’єдналася з польською Kulczyk Holding SA та лівійською Libyan Investment Authority. Підтвердив бажання брати участь у конкурсі й російський «Азот-Сервіс», афілійований із донькою Газпрому – «Сібур-Холдингом». Участь у приватизації ОПЗ гігантів відштовхнула від конкурсу менші компанії.
Після приватизаційної інтермедії події навколо заводу перейшли у площину кулуарних домовленостей і судових процесів. 17 вересня президент Віктор Ющенко видав указ, який забороняв продаж ОПЗ як такий, що суперечить стратегії національної безпеки. В судах проведення приватизації спробували оскаржити екс-голова ФДМУ Валентина Семенюк-Самсоненко і навіть потенційні учасники конкурсу Олександр Ярославський та Ігор Коломойський. Наслідком нездорового ажіотажу навколо ОПЗ стала відмова брати участь у конкурсі норвезької Yara International, яка реально могла б заплатити за підприємство очікуваний $1 млрд. А кульмінацією виявилося рішення Окружного адміністративного суду Києва, який задовольнив позов ВАТ «ДніпроАЗОТ» (асоціюють з Ігорем Коломойським) і заборонив не тільки приватизацію, а й допуск до неї російського «Азот-Сервісу». Формальна мотивація цього рішення – українське законодавство забороняє продавати об’єкти юридичним особам, частка держави в яких перевищує 25%. Пояснення Мін’юсту, що відповідне обмеження стосується лише резидентів України, столичний суд проігнорував і фактично звузив коло претендентів на ОПЗ до двох компаній: ТОВ «Нортіма» (пов’язана з Ігорем Коломойським) і ТОВ «Фрунзе-Флора» (асоціюють із Костянтином Григоришиним), яке, вочевидь, мало відіграти роль статиста.
Прем’єр Юлія Тимошенко переконувала, що приватизація ОПЗ відбудеться за будь-яких обставин. «Якщо треба, ми все оскаржимо в апеляційному суді», – наголошувала вона. Але 21 вересня, в останній день подання заявок на конкурс, стало відомо, що пан Ярославський свій позов відкликав, а позов Семенюк-Самсоненко суд відхилив. Єдиною перепоною для проведення конкурсу залишалася заборона Окружного адміністративного суду Києва, але її вирішили проігнорувати, оскільки вона не була зареєстрована в Державній виконавчій службі. Указ президента Конституційний Суд визнав неправомочним.
Конкурс відбувся блискавично швидко. «Фрунзе-Флора» зійшла з дистанції майже одразу, «Азот-Сервіс» конкурував без ентузіазму (судового рішення про недопущення російської компанії до конкурсу ніхто не скасовував), у результаті ОПЗ було продано структурі Ігоря Коломойського за 5 млрд грн – у півтора раза дешевше, ніж розраховувала держава. Утім, буквально за півгодини результати конкурсу скасували. «Конкурсна комісія вважає, що учасники змовилися, тому ціну майже не було піднято. Реальна ціна активу – щонайменше 8–9 млрд грн», – повідомив в. о. голови ФДМУ Дмитро Парфененко.
Джерела, наближені до керівництва уряду, припустили, що відразу після визначення нового власника ОПЗ у кабінеті прем’єрки пролунав дзвінок із Москви, й у ході бесіди офіційному Києву нагадали про невиконання зобов’язань перед російським Газпромом, зокрема щодо закупівлі газу в обсягах, визначених договорами на цей рік, і штрафні санкції за їх невиконання. Тож тепер можна очікувати постановку нового спектаклю, але цього разу ставитиме його вже не український режисер, а російський.