16 квітня в ефірі телеканалу «Прямий» Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь заявив про можливість заміни предмету «Російська мова» — у школах, де вона досі викладається — на інші дисципліни. Також посадовець наголосив на важливості перегляду навчальної програми із зарубіжної літератури, у якій вивченню російських письменників все ще приділяється велика увага. Тиждень звернувся до мовного омбудсмена за більш детальним роз’ясненням щодо цих ініціатив. Нижче наводимо коментар Тараса Кременя:
"Передусім, хотів би нагадати, що в понеділок, 25 квітня, виповнюється три роки Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Три роки, відколи конституційна норма визначена Основним законом і реалізована в конкретному спеціальному законі. Власне статтею 21 закону визначено, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Але, особам, які належать до національних меншин або корінних народів, гарантується право на навчання в закладах освіти поруч із державною, також мовою відповідної національної меншини.
Зважаючи на те, що і до мене особисто, і взагалі в суспільстві, лунає дуже багато заяв, у тому числі з вуст освітнього омбудсмена, міністра освіти і науки, інших уповноважених осіб, про те, що можна було б переглянути освітні програми у закладах загальної середньої освіти, я повідомив про те, що все треба виконувати в межах і в спосіб визначений чинним законом. Якщо справді є ідея внести зміни до таких програм, то звичайно, це має відбуватись тільки за зверненням батьківського колективу на адресу адміністрації школи.
Якщо російська, скажімо, вивчається, як іноземна мова, то звичайно вона може бути або такою, яка залишиться, або може бути замінена іншою іноземною мовою, наприклад, країн-членів ЄС, як це і передбачено законом про освіту.
Якщо це мова освітнього процесу і вона забезпечує мову в класах сформованих з-поміж представників національних меншин або корінних народів, це так само передбачає відповідну процедуру — звернення батьків до адміністрації школи та, відповідно, консолідоване рішення.
Читайте також: Контент нового часу. Дилема українського шоубізнесу і ТБ
Я за те, щоб у першу чергу утверджувалась українська мова. Щоб кожен громадянин України, незалежно від свого походження, мав доступ і володів державною мовою. Але я також виступаю за те, щоб питання самобутності корінного народу або національної меншини забезпечувалось і гарантувалося, як це записано в Конституції та інших документах. Бо Україна є багатонаціональною, вона є полікультурною, але українська мова у нас єдина державна, тому для її утвердження і розвитку повинні забезпечуватися належні умови.
Я уповноважений з захисту державної мови. Тому публічно говорив про те, що питання перегляду програм із зарубіжної літератури — це звичайно питання професійного середовища. Я український філолог і мені доводилось викладати як українську, так і зарубіжну літературу. Але перелік цих програм є різним: у залежності від завдань, які ставляться перед конкретним навчальним закладом, краєзнавчого компонента, від історичного проміжку часу. Скажімо, програми зарубіжної літератури 1990-их значно відрізняються від програми зарубіжної літератури 2021-22 років. Але наскільки мені відомо, асоціація учителів зарубіжної літератури, яка об’єднує тисячі моїх колег-педагогів, створила робочу групу, яка ініціювала перегляд програм із зарубіжної літератури для закладів загальної середньої освіти.
Така ініціатива пояснюється тим, що справді, частину текстів авторів, в тому числі з російської літератури, можна було б замінити авторами з української та інших літератур, або з літератур тих країн, які не вивчалися взагалі. От скажімо, один із таких прикладів. Чи повністю вивчається у нас творчість Миколи Гоголя на заняттях з зарубіжної літератури? Ні. Чи повністю вивчається творчість на заняттях з зарубіжної літератури Антона Чехова, Костянтина Паустовського, які мають українське коріння? Звичайно ні. Тому, цей компонент, міг би бути використаний, як один із таких, під час перегляду програм.
Це стосується і програми з української літератури. Скажімо, окремі з періодів української історії, були ретрансльовані в таких програмах спорадично. Література пов’язана з подіями революційних змагань 1919-21 років, пов’язана з Голодомором, з визвольними змаганнями, дисидентством і звичайно російсько-української війни. Ці та інші історичні тексти, або тексти з історико-біографічною складовою, так само могли б бути і в переліку програм основної літератури, і звичайно рекомендованої до прочитання.
Мова і література — це явища змінні. Вони відображають розвиток суспільства, а особливо, в період цієї війни. І сучасні автори, так само могли б бути серед тих, чию творчість можна включити до таких програм. В суспільстві це обговорюється дуже жваво. І тому я, як уповноважений, виступаю, в першу чергу за те, щоб це сприяло розвитку української мови, формувало естетичні смаки громадян України і звичайно виховувало, якщо ми говоримо про тактичний компонент, свідомих громадян України — майбутнє нашої держави. Сьогодні, як ніколи, повинна бути обов’язково затверджена державна програма утвердження опанування української мови. А вона, своєю чергою, складається з освітнього, наукового та інших компонентів, які відображають специфіку поширення української мови як державної.
Читайте також: Як російська література служить імперії
До першого вересня залишається пів року. Педагогічні колективи можуть встигнути відреагувати на звернення батьків і внести відповідні зміни до свого плану на наступний навчальний рік. Якщо це стосується учителів, які викладають чи викладали ті дисципліни, які можуть бути переглянуті, у них буде час, для того, щоб підвищити свою кваліфікацію, або пройти перепідготовку на базі обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. Крім всього іншого, давайте не будемо забувати, що у нас освіта працює для здобувачів освіти, а не здобувачі освіти — для школи. Тому і учителі повинні працювати на нашу молодь, а не молодь бути гарантом збереження навчального навантаження для конкретних педагогічних працівників. Тому ті учителі, які хочуть розвиватися, які хочуть працювати для розвитку української мови, ті хто справді себе відчуває будівничим українського суспільства, вони вже пройшли такий вишкіл і перепідготовку, та є серед активних учасників процесу з утвердження української мови.
Але підкреслюю ще раз: нам в цих умовах обов’язково треба зберегти й захистити українську мову, розуміти та чути представників національних меншин і корінних народів: кримських татар, поляків, болгар, чехів та інших, хто справді сьогодні працює на утвердження української ідентичності, хто дбає про те, щоб Україна була консолідованою сильною цивілізованою європейською країною. Тим паче, Україна не тільки має асоційоване членство у ЄС, не тільки подала заявку, але й заповнила анкету. Україна, в тому числі з мого наполягання, стала асоційованим членом Європейської федерації національних мовних інституцій (EFNIL). Україна, ставши повноправним членом ЄС, автоматично повинна не тільки розвивати державну мову, але й сприяти розвитку і вивченню мов країн членів ЄС. І тому, сьогодні створюючи кращі можливості для наших національних меншин та корінних народів, ми тим самим апробовуємо модель майбутнього членства України в ЄС. Це дозволяє сьогодні нам не тільки говорити про наміри, не тільки говорити, що ми європейська країна, а й сьогодні робити все для того, щоб ця модель працювала і, всіляко, була підтримана".