Вечір першого дня, за десять сьома. Довжелезна зала відділення попереднього продажу квитків поблизу залізничного вокзалу «Харків-Пасажирський» абсолютно порожня. Працівники відверто нудьгують за своїми освітленими віконцями. Пощастило без черги взяти квиток? Якби ж…
Касирка скерувала мене до електронної системи управління чергою, загадково усміхаючись: «Якщо працює». У подібному до банкомата терміналі треба було спершу отримати талон. На запитання: «Навіщо потрібен талон на чергу, якщо її самої немає?» – відповідь залізна: «Так треба». Залізниця, що вдієш.
Читайте також: Укрзалізницю реформують за рахунок пасажирів і працівників
Однак пристрій нічого видавати не збирався. Робочий день у нього, на відміну від касирів, уже закінчився. Ті, що й не дивно, також відмовилися допомогти, бо продавати квитки без папірця тепер «не положено». Скерували до кас вокзалу, застерігши, що попередній продаж о цій порі здійснюється не в центральному, а в «бєлгородському» терміналі.
Крокуючи до нього, я щиро радів, що є харків’янином. Бо звідкись знав, де саме той термінал міститься. Чи легко розшукають його гості міста – не певен. Адже дорогою чогось бодай віддалено подібного до вказівників (байдуже навіть, якою мовою) не помітив. На відміну від символіки Євро-2012, якою рясно оздоблено стіни приміщень вокзалу.
У терміналі я почав розуміти сенс «європейського» нововведення. Пристрій із сенсорним екраном, такий собі «талономат», видає папірець із номером у черзі. Далі комп’ютерна система автоматично розподіляє «пасажиропотік» у різні каси. Результати люди бачать на спеціальних моніторах. Навпроти числа кожного учасника «електронної черги» вказується каса, у якій належить придбати проїзний документ.
Проблема полягала лише в тому, що з усіх наявних кас у той момент працювала… одна! Для тих, хто не вірив, у телевізорах суцільною колонкою повторювався її номер. На моєму папірці була видрукувана цифра 756, а згідно з повідомленням «електронної черги» обслуговувався тільки 704-й клієнт. Тобто навіть за найоптимістичнішого сценарію, якби квитки відпускали щохвилини, я дістав би свій приблизно за годину. Вагання тривало мить – перевіряти ступінь оперативності роботи касира не було жодного сенсу. Час дорожчий, а ранок «мудріший»…
Читайте також: Реформи і непорядок
День другий, каси попереднього продажу. Я – вже загартований «надсучасністю» залізниці пасажир. Рішуче прямую до «талономата», а згодом виглядаю «свою» цифру на екранах під стелею. Хвилин 20 очікування, і мені повідомляється номер каси. Біля неї вже не електронна, а цілком жива черга. Семеро людей – це ще хвилин на 25. Цікавлюся, чи тут теж «по талонах», чи вже в довільному порядку. Останній у черзі, дядько років 50, схоже, запитання вповні не розуміє. Черга, мовляв, і є черга.
За свою простакуватість він був жорстоко покараний. Його побажання щодо напрямку, дати та типу вагона касир навіть слухати не схотіла: «Талончик!» Переповідати докладно подальшу дискусію немає сенсу. Відбувалася вона емоційно, а завершилося прогнозовано: вимушеним знайомством чоловіка з «талономатом». А з реплік касира неважко було здогадатися, що цей «несвідомий» пасажир був у неї не першим навіть за поточний день. «Невігластво» клієнтів, схоже, її щиро обурювало.
Але найцікавіше сталося тоді, коли надійшла таки моя черга. Жінка за вікном узяла талон, і, не звіривши його номер із жодним комп’ютером, просто вкинула до шухлядки!
Для кого насправді запроваджені ці нововведення? Для керівництва, якому потрібні звіти про здобутки в «підготовці до Євро-2012» та новації «в дусі сучасності»? Для зацікавлених у відмиванні грошей осіб, які брали участь у закупівлі моніторів, талонних терміналів і програмного забезпечення «електронної черги»? Чи для перекупників-авантюристів, які влітку зможуть робити гроші з повітря, перепродуючи за «смішні» 5–10 гривень талони з «актуальними» номерами курортникам, яким не схочеться гаяти час на очікування? Припустити, що все це зроблено для зручності пасажирів, заважає набутий досвід.
Кого і в чому ми намагаємося переконати подібною імітацією цивілізованості напередодні Євро-2012? Ніби хочемо якихось підтверджень… Але чи там їх шукаємо?
Читайте також: Євро-2012. Матч смерті